Чому затонув Титанік? Додати свою ціну до бази Коментар. Через століття: шість неофіційних версій загибелі «Титаніка Судовий номер титаніка 400 або 401

У ніч з 14 на 15 квітня 1912 року, натрапивши на айсберг у холодних водах Антарктики, зазнав краху великий корабельпід назвою «Титанік», який вважався найбезпечнішим круїзним лайнеромна той час. Загибель «Титаніка» обросла безліччю міфів та легенд. На багато питань досі немає відповіді. Існує думка, що в той злощасний рейс компанія Уайт Стар Лайн відправила не Титанік, а інший і на дні північно-льодовитого океану лежить його брат-близнючок під назвою Олімпік. Але чи це насправді так?

Існує версія, що компанія Уайт Стар Лайн (далі УСЛ) відправила в рейс замість «Титаніка» «Олімпік», змінивши назви. Найсумніше, що більшість людей вірить у те, що можна було підмінити ці два кораблі. Ця стаття, сподіваюся, допоможе розставити всі крапки над "i".

Тепер перейдемо до самої теорії. З форуму цитую слова іншої людини: «цікаво, а хтось із форумчан чув про версію підміни Титаніка Олімпіком та навмисне створення аварії з айсбергом. З метою отримання великої страхової премії». Суть теорії в тому, що компанія УСЛ вирішила нашвидкуруч підлатати «Олімпік» і відправити його в останній рейс, підлаштувавши аварію, щоб отримати страховку, сума якої перевищувала у п'ять разів вартість корабля. А що? Цим самим компанія вбиває двох зайців: у рейс відправляє старенький Олімпік, а гроші отримує як за новенький Титанік. Теорія, сама по собі, цікава і має право на життя, але це в галузі фантастики. Досвідчені люди знають, що підмінити лайнер неможливо, бо вони дуже різні. Тепер пройдемося докладніше про це.

Самій компанії Уайт Стар Лайн, до якого належали і Титанік, і Олімпік малоймовірно була вигідна аварія. Їм потрібно було відновити репутацію після поломки «Олімпіка». Катастрофа, що сталася з «Титаніком», тільки занапастила репутацію великої. судноплавної компанії"Уайт Стар Лайн". Дотримуючись цієї версії, судновласник компанії «УСЛ» думав не про успіх своєї компанії, а про те, як би скоріше розвалити компанію. Існує підтвердження про те, причому не одну людину, що таку аварію не реально підлаштувати. Навряд чи вони плавали всією Антарктиці у пошуках айсберга. На рахунок заміни табличок. Це повна маячня. На верфі працювало близько 15 тисяч чоловік, і, як було написано вище, судна легко можна відрізнялися один від одного, особливо легко було відрізнити його тим, хто його будував. Робітники було неможливо помітити, що «Олімпік» і «Титанік» помінялися місцями. Невже «УСЛ» підкупила всіх і ніхто не проговорив? Це повна нісенітниця. Напевно, вони ще й інтер'єри перенесли з одного корабля на інший.

Усі вижили пасажири тієї фатальної ночі твердили в один голос, що чути запах свіжої фарби. Це говорить про те, що корабель тільки нещодавно було збудовано.

До першого рейсу «Титаніка» «Олімпік» вже рік тому був у експлуатації, відчуття нового, як з голочки на ньому вже не було. Також вони сильно відрізнялися інтер'єри. Кочегари стверджували, що котельні були стерильно чисті, а таке можливе лише в одному випадку – якщо новий корабель. Після року експлуатації судна таке неможливе. Килими, меблі та інше начиння неможливо перенести за одну ніч з одного лайнера на інший. Ви ж відрізните автомобіль і новий? Так і одразу. Запах свіжої фарби є вагомим аргументом, що корабель був абсолютно новим. Немаловажним фактором також є те, що на дні океану знайшли деталь з номером 401 – це номер, який був присвоєний «Титаніку», у «Олімпіку» він був 400. Тепер можна з упевненістю сказати, що саме «Титанік» спочиває з 1500 душами загиблих. дні Атлантичного океану, а не його побратим під назвою «Олімпік».

З моменту найвідомішої аварії корабля XX століття – загибелі пасажирського лайнера «Титанік» минуло майже 105 років, але, схоже, ця історія ще довго даватиме нам приводи для розмов, розслідувань і надихатиме на створення нових фільмів і книг!

А ось цікаво, чи погодиться колись Джеймс Кемерон перезняти романтичну історію про Джека і Роуз, знаючи, що їх розлучив зовсім не айсберг, а пожежа?

Так, саме таку звістку приніс новий 2017! Британський журналіст Шенан Молоні, за плечима якого понад 30-річний стаж дослідження аварії корабля «Титаніка» підтвердив більш ранню версію експертів, що причиною загибелі судна стало займання в сховищі палива! Як незаперечний доказ Молоні наводить результати вивчення фотографій, зроблених інженерами-електриками «Титаніка» до його виходу з верфі «Харленд енд Вулф» у Белфасті!

Будівництво «Титаніка»

Так ось, журналіст повідомляє, що паливо у триповерховому сховищі почало горіти ще до урочистого відплиття лайнера із Саутгемптона у квітні 1912 року. І навіть більше, команда з 12 осіб протягом кількох тижнів намагалася усунути спалах, але, на жаль, безрезультатно. Власники судна були проінформовані про те, що сталося, тільки скасування першого рейсу «непотоплюваного» вони вважають більшою катастрофою для своєї репутації, ніж можливі наслідки. Офіцерам було наказано не розголошувати цю інформацію пасажирам, а перед виходом розвернути лайнер іншим боком до берега!

Квиток на «Титанік»

Згідно з версією Молоні, обшивка судна в місці пожежі нагрілася до понад 1000 градусів за Цельсієм, а це робило її на 75% крихкішою. І коли на п'ятий день плавання «Титанік» зіткнувся з айсбергом, вона не витримала навантаження і на борту утворилася величезна пробоїна!

Порятунок пасажирів "Титаніка"

Будемо чесні, звинувачуватимемо айсберг, як єдину причину масштабної загибелі людей і потоплення судна було б несправедливим. Куди більшу роль у катастрофі відіграли недбала злочинність власників і пожежа напередодні відплиття.

«Титанік» на дні

Відомо, що з 2229 членів екіпажу та пасажирів «Титаніка» врятувати вдалося лише 713 людей. Сьогодні уламки лайнера спочивають на глибині 3750 метрів у водах північної Атлантики, а знайдені шукачами пригод та дослідниками артефакти час від часу розбурхують пам'ять та азарт усіх, хто небайдужий до цієї історії.

Повідомлення у газеті про загибель «Титаніка»

Але виявляється, не лише пожежа була очевидною причиною не виходити в плавання… Коли журнал «Шипбілдер» назвав «Титанік» «практично непотоплюваним судном», його власники вхопилися за цю фразу та всіма можливими способамипочали демонструвати його велич і надійність.

Сходи під куполом в 1 класі

Насамперед вони порушили традицію флоту і не розбили об борт корабля пляшку шампанського під час першого рейсу – «Титанік» непотоплюємо, а отже, наступні рейси будуть так само вдалі!

І неприємності довго чекати на себе не змусили – ще не відпливши далеко від Саутгемптона «Титанік» мало не зіткнувся з американським лайнером «Нью-Йорк». Уникнути першої катастрофи вдалося практично в останню хвилину!

Два з трьох гвинтів «Титаніка»

Про розкіш інтер'єру та сервіс на «Титаніку» відомо все до найдрібніших деталей. Адже лише за один квиток у перший клас у перерахунку на сучасні гроші пасажири платили по кілька десятків тисяч доларів! І не дивно, що жадібні дайвери мріють про великий куш – у першому (і останньому) рейсі «Титаніка» вирушили в подорож 10 мільйонерів із золотом та коштовностями у сейфах на сотні мільйонів доларів.

Курильна кімната 1 класу

Вражає, що для таких важливих персон призначалися і спеціальні каюти, виконані в одинадцяти різних інтер'єрних стилях - від голландського і стилю Адама і до інтер'єру в стилі епох французького та італійського Відродження! Цікаво, а за скільки годин найбагатші пасажири корабля встигали пройти всі 7 км його прогулянкових палуб?

Спальна кімната 1 класу (В-64)

Але, як же нудно всоте перечитувати про 40 тонн картоплі, 27 тисяч пляшок мінеральної водита пива, 35 тисяч яєць та 44 тонни м'яса, устриці з Балтімору та сири з Європи на борту «Титаніка». Чи справа дізнатися про найбільш вражаючі факти!

Капітан Сміт на палубі

Прикро визнавати, що вартість квитка на лайнер визначала шанси на порятунок. Відомо, що зі 143 пасажирок першого класу загинули лише 4. І лише тому, що вони не сіли в рятувальну шлюпку.

Однією з них була Іда Штраус. Жінка не захотіла розлучатися зі своїм чоловіком Ісідором Штраусом – співвласником найбільшої мережі супермаркетів Macy's.

Іда та Ісідор Штраус

«Я не залишу чоловіка. Ми завжди були разом, разом і помремо»,

Заявила Іда, поступившись своїм місцем у рятувальній шлюпці№8 покоївки і подарувавши їй хутряне манто, додавши, що вона більше не потрібна…

Очевидці запевняють, що в момент загибелі судна подружжя Штраусів було спокійне. Вони сиділи в кріслах на палубі, однією рукою тримаючись один за одного, а вільною помахували на врятоване прощання. До речі, покоївка не лише вижила, а навіть пережила своїх господарів на 40 років!

Музиканти оркестру

Пішов на дно «Титанік» під музику. До останніх хвилин оркестр стояв на палубі та грав церковний гімн «Ближче, Господи, до тебе». Ніхто із музикантів не вижив. Ну а тіло керівника оркестру – 33-річного скрипаля Уолласа Хартлі знайшли через 10 днів із прив'язаною на грудях скрипкою!

Завдяки напису на інструменті було встановлено, що скрипку музикантові подарувала його наречена Марія Робінсон. Так, дівчину відшукали, а з пам'ятним інструментом Марія все ж таки вирішила розпрощатися і передала його британській «Армії порятунку». У 2013 році скрипку було продано на аукціоні за 1,5 млн $!

Крижані води Атлантики назавжди забрали з собою і тіло капітана Едварда Джона Сміта. Морський офіцер із 30-річним стажем так і не завершив своє перше трансатлантичне плавання, трагічно пішовши на дно разом із усім екіпажем без спроби врятуватися.

Капітан Едвард Джон Сміт

А ви знали, що остання пасажирка «Титаніка» Елізабет Гледіс Мілвіна Дін померла лише 8 років тому у віці 97 років? На момент сумної події їй було всього 2 місяці та 13 днів від народження.

Останній пасажир «Титаніка»

Адже навіть Джек Доусон, якого грає наш улюбленець Леонардо Ді Капріо, реальна людина! І нехай режисер Кемерон як завгодно доводить, що цей персонаж – плід його уяви, на судні «Титанік» насправді знаходився кутник на ім'я Джек Доусон, який, правда, був закоханий не за сценарієм у Роуз, а в сестру друга.

Але це ще не вся містика. Приготуйтеся до найцікавішого - відомо, що 15 квітня 1972 (ви ж пам'ятаєте, що Титанік пішов на дно в ніч з 14 на 15 квітня?) радист лінкора "Теодор Рузвельт" прийняв сигнал SOS.

Сигнал із «Титаніка», який отримав пасажирський пароплав"Карпатія"

Поки що не вражає? Адже сигнал про допомогу він прийняв із «Титаніка»! Тоді бідолаха думав, що «рушив розумом» і поспішив у військовий архів, де знайшов, що радіограми з затонулого судна вже отримували у 1924, 1930, 1936 та 1942 роках. Але й це ще не все – останній сигнал із «Титаніка» у квітні 1996 року отримало канадське судно «Квебек».

Титанік – корабель, який кинув виклик вищим силам. Чудо кораблебудування та найбільший корабель свого часу. Будівельники та власники цього гіганта пасажирського флоту самовпевнено заявляли: "Сам Господь Бог не зможе потопити цей корабель". Проте спущений на воду корабель пішов у своє перше плавання і не повернувся. Це була одна з найбільших катастроф, що назавжди увійшла в історію мореплавання. У цій темі я розповім про ключові моменти, пов'язані з Титаніком. Тема складається з двох частин, перша частина - історія Титаніка до трагедії, де розповім про те, як корабель будувався і пішов у своє фатальне плавання. У другій частині ми побуваємо на дні океану, де лежать останки гіганта, що потонув.

Спочатку я коротко розповім про історію будови Титаніка. Є маса цікавих фотокорабля, де відображено процес будівництва, механізми та агрегати Титаніка та інше. А далі розповідь піде про трагічні обставини, яким було призначено відбутися саме цього фатального для Титаніка дня. Як завжди відбувається при великих катастрофах, трагедія Титаніка сталася через низку помилок, що збіглися в один день. Кожна з цих помилок окремо не спричинила б нічого серйозного, але все разом обернулося для корабля загибеллю.

Титанікбуло закладено 31 березня 1909 року на верфях суднобудівної компанії «Харланд енд Вольф» у Белфасті, Північна Ірландія, спущений на воду 31 травня 1911 року, пройшов ходові випробування 2 квітня 1912 року. Непотоплюваність корабля забезпечували 15 водонепроникних перебірок у трюмі, що створюють 16 умовно водонепроникних відсіків; простір між дном та настилом другого дна було розділено поперечними та поздовжніми перегородками на 46 водонепроникних відсіків. На першому фото – стапель Титаніка, будівництво лише розпочинається.


На фото зображено закладку кіля Титаніка

На цьому фото Титанік на стапелі поряд з Олімпіком, братом близнюком

А це величезні парові машини Титаніка

Колінвал гіганта

На цьому фото турбінний ротор Титаніка. Величезні розміри ротора особливо виділяються на тлі робітників

Вал гвинта Титаніка

Урочисте фото – корпус Титаніка повністю у зборі

Процес спуску на воду починається. Титанік повільно занурює свій корпус у воду

Корабель-гігант майже зійшов зі стапелів

Спуск Титаніка на воду проходить успішно

І ось Титанік готовий, ранок перед першим, офіційним спуском на воду у Белфасті

Титанік був офіційно спущений на воду і транспортований до Англії. На фото корабель у порту Саутгемптона перед своїм фатальним рейсом. Мало хто знає, але під час будівництва Титаніка загинули 8 робітників. Ця інформація доступна у добірці цікавих фактів про Титаніку.

А це остання фотографія Титаніка, зроблена з берега в Ірландії

Перші дні подорожі пройшли для корабля успішно, нічого не віщувало лиха, в океані був повний штиль. Вночі 14 квітня море зберігало спокій, але де-не-де в районі плавання виднілися айсберги. Вони не бентежили капітана Сміта… О 11 годині 40 хвилин вечора зі спостережного посту на щоглі несподівано почувся крик: "Прямо за курсом айсберг!" подальших подіях, що відбувалися на кораблі, відомо всім. "Непотоплюваний" Титанік не зумів протистояти водної стихіїі пішов на дно. Як уже згадувалося, безліч факторів обернулося того дня проти Титаніка. Це була фатальна невдача, яка занапастила корабель-велетень і понад 1500 осіб

Офіційний висновок комісії, що розслідувала причини загибелі Титаніка, свідчило: сталь, використана для обшивки корпусу «Титаніка», була низькоякісною, з великою домішкою сірки, що робило її дуже ламкою при знижених температурах. Якби обшивку виготовили з якісної, в'язкої сталі з низьким вмістом сірки, вона значною мірою пом'якшила б силу удару. Металеві листи просто вогнулися б усередину і пошкодження корпусу виявилися б не такими серйозними. Можливо, тоді «Титанік» був би врятований або принаймні залишався б на плаву протягом тривалого часу. Однак для тих часів ця сталь вважалася найкращою, іншою просто не було. Це був лише кінцевий висновок, насправді відбулася низка інших факторів, які не дозволили уникнути зіткнення з айсбергом

По порядку перерахуємо всі фактори, що вплинули на смерть Титаніка. Відсутність будь-якого з цих факторів могла б врятувати корабель.

Насамперед варто відзначити роботу радистів Титаніка: основне завдання телеграфістів полягало в обслуговуванні особливо заможних пасажирів – відомо, що лише за 36 годин роботи радисти передали понад 250 телеграм. Оплата за телеграфні послуги здійснювалася на місці, в радіорубці, і на ті часи була дуже не малою і чайові при цьому текли рікою. Радисти постійно займалися відправкою телеграм і хоча їм надходило кілька повідомлень про льди, що дрейфують, на них не звернули увагу

Дехто критикує відсутність бінокля у передбачаючого. Причина цього криється в крихітному ключі від ящика з біноклями. Крихітний ключ, що відкриває шафку, де зберігалися біноклі, міг врятувати "Титанік" та життя 1522 загиблих пасажирів. Це й мало статися, якби не фатальна помилка якогось Девіда Блера. Ключника Блера перевели зі служби на "непотоплюваному" лайнері всього за кілька днів до злощасного плавання, але він забув передати ключ від шафки з біноклями працівникові, який його замінив. Саме тому матросам, які чергували на оглядовій вежі лайнера, довелося покладатися виключно на свої очі. Вони побачили айсберг надто пізно. Один із членів екіпажу, які несли в ту фатальну ніч вахту, пізніше сказав, що, якби у них біноклі, вони б побачили крижану брилу раніше (хай і панувала непроглядна імла) і "Титанік" встиг би змінити курс".

Незважаючи на попередження про айсберги, капітан «Титаніка» не знизив швидкість і не змінив маршрут, настільки він був упевнений у непотоплюваності корабля. Занадто висока швидкість пароплава, через яку удар айсберга по корпусу був максимальною силою. Якби капітан заздалегідь, при вході в пояс айсбергів, наказав зменшити швидкість корабля, то сили удару об айсберг не вистачило б, щоб пробити корпус Титаніка. Капітан також не простежив, що всі шлюпки були заповнені людьми. В результаті врятувалося набагато менше людей

Айсберг належав до рідкісного типу т. зв. «чорних айсбергів» (перевернулися так, що на поверхню потрапляє їхня темна підводна частина), через що був помічений надто пізно. Ніч була безвітряною і безмісячною, інакше вперед бачили б баранчики навколо айсберга. На фото цей айсберг, що спричинив загибель Титаніка

На кораблі не було червоних рятувальних ракет, що сигналізують про лихо. Впевненість у мощі корабля була настільки високою, що нікому навіть на думку не спало надати Титанік цими ракетами. А все могло скластися інакше. Не минуло й півгодини після зустрічі з айсбергом, як помічник капітана закричав:
Вогні з лівого борту, сер! Судно за п'ять-шість миль від нас! Боксхолл у свій бінокль ясно бачив, що то був однотрубний пароплав. Він спробував зв'язатися з ним через сигнальну лампу, але невідоме судно не відповідало. - Мабуть, на судні немає і радіотелеграфа, вони не могли нас не бачити, - вирішив капітан Сміт і наказав рульовому Роу подати сигнал аварійними ракетами. Коли сигнальник розкрив ящик з ракетами, то обидва вони - і Боксхолл, і Роу - остовпіли: у ящику були звичайні білі ракети, а не аварійні червоні. - Сер, - не вірячи своїм очам, вигукнув Боксхолл, - тут тільки білі ракети! - Не може бути! - здивувався капітан Сміт. Але, переконавшись у правоті Боксхолла, наказав: - Стріляйте білими. Може, вони здогадаються, що в нас біда. Але ніхто не здогадався, всі подумали, що це святковий феєрверкна Титаніці

Вантажопасажирський пароплав «Каліфорнія», що прямує рейсом Лондон-Бостон, увечері 14 квітня розминувся з «Титаніком», а за годину з невеликим був затертий льодами і втратив хід. Його радист Еванс близько 23 години зв'язався з «Титаніком» і хотів попередити про важку льодову обстановку і що вони затерті льодами, але радист «Титаніка» Філіппе, який щойно налагодив зв'язок з мисом Рейс, грубо обірвав його: — Відчепіться! Я зайнятий, працюю з мисом Рейс! І Еванс «відстав»: на «Каліфорнії» не було другого радиста, день був важкий і Еванс о 23-й годині 30 хвилин офіційно, попередньо доповівши про це капітанові, закрив радіохвилі. У результаті вся вина упередженого розслідування загибелі Титаніка лягла на капітана “Каліфорнії” Стенлі Лорда, який до смерті доводив свою невинність. Він був виправданий лише посмертно, після того, як дав свідчення Хендрік Несс, капітан корабля Самсон.


На карті місце, де затонув Титанік

Отже, ніч із 14 на 15 квітня 1912 року. Атлантики. Борт промислового судна "Самсон". «Самсон» повертається з вдалого промислу, уникнувши зустрічі з кораблями США. На його борту - кілька сотень забитих тюленів. Втомлений екіпаж відпочивав. Вахту ніс сам капітан та його перший помічник. Капітан Несс був у своїх господарів на доброму рахунку. Рейси його пароплава завжди були щасливими і приносили гарний прибуток. Хендрік Несс мав славу досвідченим і ризиковим капітаном, не надто педантичним у порушенні територіальних вод або у перевищенні кількості видобутого звіра. Самсон нерідко опинявся в чужих або заборонених водах, і його добре знали кораблі берегової охорони США, близького знайомства з якими він вдало уникав. Одним словом, Хендрік Несс був чудовим судноводієм і азартним, щасливим ділком. Ось слова Несса, з яких стає ясною вся картина того, що відбувається:

«Ніч була дивовижна, зоряна, ясна, океан спокійний і лагідний, – розповідав Несс. - Ми з помічником балакали, курили, іноді я виходив з рубки на місток, але надовго там не затримувався - повітря було прямо льодяще. Раптом, випадково обернувшись, я побачив у південній частині горизонту дві надзвичайно яскраві зірки. Вони здивували мене своїм блиском та величиною. Крикнувши вахтовому, щоб він подав підзорну трубу, я направив її на ці зірки одразу зрозумів, що то топові вогні великого судна. - Капітан, на мою думку, це корабель берегової охорони, - сказав помічник. Але я й сам подумав про це. По карті вже не було часу прикидати, але ми обидва вирішили, що забралися до територіальних вод Сполучених Штатів. Зустріч із їхніми кораблями нічого доброго нам не обіцяла. За кілька хвилин над обрієм злетіла біла ракета, і ми зрозуміли, що нас виявили і вимагають зупинитися. Я ще сподівався, що все обійдеться і нам вдасться втекти. Але невдовзі злетіла ще одна ракета, через якийсь час третя… Справа оберталася погано: якби нас піддали огляду, я втратив би не тільки всю видобуток, а й, можливо, втратив і судна, а всі ми потрапили до в'язниці. Я вирішив іти.

Наказав вимкнути усі вогні та дати повний хід. Нас чомусь не переслідували. Через деякий час прикордонний корабель взагалі зник. (Ось чому свідки з «Титаніка» стверджували, що ясно бачили вдалині великий пароплав, що пішов від них. Нещасний «Каліфорнія» в цей час був затиснутий льодами і з «Титаніка» взагалі не було видно.) Я наказав змінити курс на норд, ми йшли повним ходом і лише вранці зменшили оберти. Двадцять п'ятого квітня ми кинули якір у Рейк'явіка в Ісландії і тільки тут із газет, доставлених норвезьким консулом, ми дізналися про трагедію "Титаніка".

Під час бесіди з консулом мене ніби вдарили по голові: мені подумалося – чи не ми тоді були біля місця катастрофи? Щойно консул покинув наш борт, я одразу кинувся в каюту і, переглянувши газети та свої записи, зрозумів, що люди, що гинули, бачили не "Каліфорнією", а нас. Отже ракетами на допомогу звали саме нас. Але вони були білі, а не червоні, аварійні. Хто б міг подумати, що зовсім поряд з нами гинули люди, а ми йшли від них повним ходом на своєму надійному та великому "Самсоні", що мав на борту і шлюпки, і катери! І море було як ставок, тихе, спокійне… Ми могли б урятувати їх усіх! Усіх! Там гинули сотні людей, а ми рятували смердючі тюлені шкури! Але хто про це міг знати? А радіотелеграф у нас не було. Дорогою до Норвегії я пояснив екіпажу, що з нами сталося, і попередив, що всім нам залишається тільки одне – мовчати! Якщо дізнаються правду, ми станемо гірше прокажених: від нас усі стануть шарахатись, нас виб'ють з флоту, ніхто не захоче служити з нами на одному судні, ніхто не подасть ні руки, ні кірки хліба. І ніхто з команди не давав жодної клятви.

Хендрік Несс розповів про те, що сталося лише через 50 років, перед смертю. Проте загибель Титаніка нікого не можна звинуватити безпосередньо. Якби ракети були червоні, він, напевно, поспішив би на допомогу. У результаті ніхто не встиг допомогти. Лише пароплав «Карпатія», розвиваючи небачену для неї швидкість 17 вузлів, мчав на допомогу людям, що гинуть. Капітан Артур X. Ростон наказав готувати ліжка, запасний одяг, продовольство, приміщення для врятованих. О 2-й годині 45 хвилин «Карпатії» почали зустрічатися айсберги та їхні уламки, великі крижані поля. Незважаючи на небезпеку зіткнення, «Карпатія» не зменшувала швидкість. О 3 годині 50 хвилин на «Карпатії» побачили першу шлюпку з «Титаніка», о 4 годині 10 хвилин почали рятувати людей, а до 8 години 30 хвилин було підібрано останню живу людину. Загалом «Карпатія» врятувала 705 людей. І «Карпатія» доставила всіх врятованих до Нью-Йорка. На фото шлюпка з Титаніка

Тепер переходимо до другої частини оповідання. Тут ви побачите Титанік на дні океану у тому вигляді, як він залишився після трагедії. Сімдесят три роки пролежав корабель у своїй глибокій підводній могилі як одне з незліченних свідчень людської безтурботності. Слово "Титанік" стало синонімом приречених на невдачу авантюр, героїзму, боягузтво, потрясінь і пригод. Були створені товариства та асоціації пасажирів, що врятувалися. Підприємці, які займаються підйомом затонулих суден, мріяли підняти суперлайнер із усіма його незліченними багатствами. У 1985 році команда водолазів, яку очолює американський океанограф доктор Роберт Баллард, знайшла його, і світові стало відомо, що під величезним тиском водної товщі гігантський корабель розвалився на три частини. Уламки "Титаніка" були розкидані на площі радіусом 1600 метрів. Баллард знайшов носову частинукорабля, що глибоко проникла в ґрунт під вагою власної ваги. За вісімсот метрів від неї лежала корма. Неподалік були руїни середньої частини корпусу. Серед уламків корабля по всьому дну валялися різноманітні предмети матеріальної культури того далекого часу: набір кухонного приладдя з міді, пляшки винні з пробками, кавові чашки з емблемою судноплавної лінії "Біла зірка", туалетне приладдя, дверні ручки, канделябри, канделябри. ляльок, з якими грали маленькі діти… Одним із найприголомшливіших підводних образів, який зняла кінокамера доктора Балларда, стала зламана шлюп-балка, яка безвольно звисала з борту корабля – мовчазний свідок трагічної ночі, яка назавжди залишиться у списку світових катастроф. На фото остов Титаніка, знімок зроблений підводним апаратом "Мир"

За останні 19 років корпус Титаніка зазнав серйозної руйнації, причиною чого стала зовсім не морська водаа мисливці за сувенірами, які поступово розкрадають останки лайнера. Так, наприклад, із судна зникли судновий дзвін чи щогловий маяк. Крім прямого пограбування шкода кораблю завдає час і дію бактерій, що залишають після себе тільки іржаві руїни.

На цьому фото ми бачимо гвинт Титаніка

Величезний якір корабля

Один із поршневих двигунів Титаніка

Чашка, що збереглася під водою, з Титаніка

Ось та сама пробоїна, що утворилася після зустрічі з айсбергом. Можливо, окрім слабкої сталі, не витримали заклепки між листами металу, і вода ринула в 4 відсіки Титаніка, не залишивши шансів на порятунок. Відкачувати воду помпами не було сенсу, це було рівноцінно перекачуванням води з океану в океан. Титанік пішов на дно, де й лежать донині. Ходять розмови про підняття Титаніка на поверхню з метою влаштувати музей, тим часом різні любителі сувенірів продовжують розтягувати корабель частинами. Скільки секретів зберігає Титанік? Навряд чи хтось дасть відповідь на це питання найближчим часом.

14 квітня 1912 року о 23 годині 40 хвилин "Титанік" зіткнувся з айсбергом. Внаслідок зіткнення з крижаною брилою обшивка правого борту гігантського судна протягом ста метрів була пошкоджена, і в п'ять водонепроникних відсіків «Титаніка» почала надходити вода. У шостому відсіку текти була незначна. Але 16 відсіків, куди був розділений трюм, хоч і вважалися водонепроникними, їх перебирання були зверху герметично з'єднані з палубами, і вода в міру заповнення одного відсіку переливалася в інший. Цим і пояснюється диферент, що поступово збільшувався (нахил судна в поздовжній площині) на ніс “Титаніка”, що в результаті і призвело до загибелі гіганта.

Однак у тому і полягає зловісна чарівність цієї історії, що далеко не всі згодні з офіційною версієюзагибелі. Існують і інші версії - одна одною химерніша.

Почнемо з того, що на даний час офіційною версією вважається така: судно загинуло не просто через зіткнення з айсбергом, а через велику швидкість, з якою йшов «Титанік».

А тепер – альтернативні версії, кожна з яких має своїх прихильників у всесвітньому клубі любителів таємниць.

1. Пожежа у вугільному відсіку, що виникла ще до відплиття і спровокувала спочатку вибух, а потім і зіткнення з айсбергом.
Ця існувала досить давно, але один із експертів, який присвятив вивченню історії «Титаніка» понад 20 років, Рей Бостон висунув нові докази цієї теорії. За його словами, пожежа в шостому трюмі судна виникла ще 2 квітня, і загасити її так і не вдалося. Власник судна Джон Пірпонт Морган вирішив, що «Титанік» швидко дістанеться Нью-Йорка, висадить пасажирів, а потім вогонь буде загашено. Корабель вийшов у море із пожежею на борту, і під час плавання стався вибух. Високу швидкість "Титаніка" в нічний час, коли небезпека зіткнення з льодами була особливо високою, можна пояснити побоюваннями капітана Едварда Джона Сміта, що його судно злетить у повітря ще до прибуття до Нью-Йорка. Незважаючи на численні попередження інших кораблів про криги, Сміт не знизив швидкість, внаслідок чого "Титанік" зіткнувся з айсбергом.

2. Теорія змови: це зовсім не «Титанік»! Ця версія була висунута фахівцями з вивчення причин загибелі судна Робіном Гардінером та Деном Ван Дер Ваттом, опублікованій у книзі “Загадка Титаніка”. Згідно з цією теорією, судном, що затонув, є зовсім не «Титанік», а його брат-близнюк “Олімпік”. Ці судна на вигляд практично нічим не відрізнялися один від одного. 20 вересня 1911 року "Олімпік" зіткнувся з крейсером Британського флоту "Хоук", внаслідок чого обидва кораблі були серйозно пошкоджені. Власники «Олімпіка» зазнали великих збитків, оскільки тих пошкоджень, яких було завдано «Олімпіку», виявилося замало для страхової виплати. Теорія ґрунтується на припущенні про можливе шахрайство з метою одержання власниками «Титаніка» страхових виплат. Згідно з цією версією, власники «Титаніка» мають намір направити «Олімпік» у район можливої ​​появи льодів і при цьому переконали капітана не знижувати швидкість, щоб корабель отримав серйозні пошкодження під час зіткнення з крижаною брилою. Цю версію спочатку підкріплювало те, що з дна Атлантичного океану, де лежить Титанік, було піднято достатньо велика кількістьпредметів, але знайдено нічого, що несло б у собі назва “Титанік”. Ця теорія була спростована після того, як на поверхню підняли деталі, на яких було вибито бортовий (будівельний) номер «Титаніка» - 401. У «Олімпіка» бортовий номер був 400. Крім того, викарбуваний бортовий номер «Титаніка» був виявлений і на гребному гвинті затонулого судна. І навіть незважаючи на це, у теорії змови все ще залишається низка послідовників.

3. «Титанік» був торпедований німецьким підводним човном. Існує версія, що «Титанік» затонув зовсім не від тих пошкоджень, що завдав йому айсберг, а від торпеди, випущеної німецьким підводним човном, причому з метою отримання тієї самої страхової виплати. А командиром підводного човна, який погодився бути учасником афери, був родич одного із власників «Титаніка». Але в цій теорії немає міцних аргументів на її користь. Якби торпеда якось зашкодила корпусу «Титаніка», це не залишилося б непоміченим як пасажирами, так і членами екіпажу.

4. Містична версія: прокляття фараонів. Достеменно відомо, що один з істориків, лорд Кентервіль перевозив на «Титаніку» в дерев'яному ящику чудово збережену єгипетську мумію жриці - віщунки. Оскільки мумія мала досить високу історичну та культурну цінність, вона була вміщена не в трюм, а розміщена безпосередньо біля капітанського містка. Суть теорії полягає в тому, що мумія вплинула на розум капітана Сміта, який, незважаючи на численні попередження про криги в тому районі, де плив «Титанік», не скинув швидкість і тим прирік судно на вірну загибель. На користь цієї версії кажуть відомі випадки загадкової загибелілюдей, які потурбували спокій давніх поховань, особливо - муміфікованих єгипетських правителів. Причому смерті були пов'язані саме з помутнінням розуму, внаслідок якого люди робили неадекватні дії, часто траплялися випадки суїциду. Фараони доклали руку до загибелі «Титаніка»?

5. Помилка кермового. Одна з останніх версій загибелі Титаніка заслуговує на особливу увагу. Вона з'явилася після того, як опублікували роман онуки другого помічника капітана «Титаніка» Ч.Лайтоллера леді Паттен “На вагу золота”. Згідно з версією, висунутою Паттен у своїй книзі, судно було достатньо часу, щоб ухилитися від перешкоди, але кермовий Роберт Хітченс запанікував і повернув штурвал не в той бік. Катастрофічна помилка призвела до того, що айсберг завдав судну пошкоджень, які стали для нього смертельними. Правда про те, що насправді сталося тієї фатальної ночі, трималася в секреті в сім'ї Лайтоллера - найстаршого з офіцерів, що вижили, «Титаніка» і єдиного з тих, хто вижив, хто точно знав, що стало причиною загибелі судна. Лайтоллер приховав цю інформацію через побоювання того, що компанія «Уайт Стар Лайн», якій належало судно, збанкрутує, і його колеги втратять роботу. Єдиною людиною, кому Лайтоллер розповів правду, була його дружина Сільвія, яка передала слова чоловіка своїй онучці. Крім того, за твердженням Паттен, такий великий і надійний лайнер, як «Титанік», затонув так швидко тому, що після зіткнення з крижаною брилою він не був зупинений, і швидкість надходження води в трюми зросла в сотні разів. Лайнер не було відразу зупинено, тому що керуючий компанії "Уайт Стар Лайн" Брюс Ісмей переконав капітана продовжувати плавання. Він побоювався того, що інцидент може завдати чималої матеріальної шкоди очолюваній ним компанії.

6. Погоня за «Блакитною стрічкою Атлантики». Існувало і досі існує чимало прихильників цієї теорії, особливо серед письменників, оскільки вона з'явилася саме у письменницьких колах. "Блакитна стрічка Атлантики" - престижний приз у судноплавстві, що присуджується океанським лайнерамза рекордну швидкість перетину Північної Атлантики. За часів «Титаніка» цей приз мав судно "Мавританія" компанії "Кунард", яка, до речі, була і засновником цієї премії, а також головним конкурентом компанії "Уайт Стар Лайн". На захист цієї теорії висувається думка, що президент компанії, якій належав «Титанік», Ісмей підбивав капітана «Титаніка» Сміта прибути до Нью-Йорка на день раніше за визначений термін і отримати почесний приз. Цим нібито і пояснюється висока швидкість судна у небезпечному районі Атлантики. Але ця теорія легко може бути спростована, тому що «Титанік» просто фізично не зміг би розвинути ту швидкість у 26 вузлів, на якій "Мавританія" компанії "Кунард" поставила рекорд, який, до речі, протримався ще більше 10 років після катастрофи в Атлантиці.