Скільки сторожових веж навколо кремля. Як називаються всі башти кремля
- Сьогоднішні споруди були побудовані в основному в 1485-1495роках не місце застарілих білокам'яних стін, зведених в 1366 році.
- Фортеця з двадцятьма вежами, З'єднаними стінами, має трикутну форму.
- Три кутові вежімають круглу форму для ведення кругового обстрілу, решту - квадратні, сильно відрізняються одна від одної.
- Довжина Кремлівської стіни 2335 м, Висота 8-19 м, а її товщина складає 3,5-6,5 м.
- Башт притаманні деталі, характерні для італійської архітектуритого часу, що не дивно, так як будували їх італійські архітектори.
- В назвах баштвисвітлено їх історія та історія місця.
Вежі Московського Кремля з гостроверхими шатрами і стіни з зубцями у вигляді «Ластівчине хвостів» є незамінними елементами панорами столиці. На місці, де стоїть Кремль, поселення знаходилося з найдавніших часів. Це місце розташування дуже вигідне: на високому Боровицькому пагорбі, в місці злиття двох річок - Москви-ріки і Неглинної. Перші укріплення, що з'явилися тут, були дерев'яними. А в 1366-1368 роках князь Дмитро Донський побудував перший білокам'яний московський Кремль. Стіни і башти, які постають перед нами зараз, - це в основі своїй фортифікаційні споруди, побудовані в 1485 - 1495 рр. італійськими архітекторами на місці колишніх, застарілих білокам'яних стін.
Техніка будівництва Кремля і план фортеці
Двадцять кремлівських веж, сполучені мурами, утворюють в плані неправильний трикутник площею 27,5 гектар. Укріплення були побудовані з урахуванням найсучасніших військових технологій XV в. Вежі виступають за лінію стін, щоб воїни могли не тільки вести обстріл, але і контролювати ситуацію в безпосередній близькості до стін. На кутах зведені круглі вежі (Водовзводная, Москворецкая і Арсенальна) - така форма була обрана як через бóльшей їх міцності, так і для ведення кругового обстрілу. У них же була можливість влаштовувати приховані колодязі з водою. Більшість же веж є квадратними в основі, але досить сильно відрізняються один від одного, в залежності від їх призначення. Проїзні вежі (Спаська, Боровицкая, Троїцька і інші), зведені на осях провідних в Кремль доріг, були найпотужнішими і добре укріпленими. Вежі наділялися і символічним змістом захисту, охорони Кремля від проникнення всередину зла, нечистих сил. Тому над воротами деяких веж і сьогодні можна бачити ікони.
До більшості веж були прибудовані відвідні стрільниці - фортифікаційні споруди, які виносилися за кріпосні стіни або за рів для додаткової оборони. Такий вид укріплень цілком відповідав вимогам кінця XV в. З веж-стрельниц збереглася одна - Кутафья, що прикриває собою Троїцьку і в наш час служить головним входом для туристів в Кремль. При будівництві укріплень були передбачені різні заходи проти нападу ворога. Це, наприклад, пристрій таємних підземних ходів, які виводять за межі стін, щоб захистити місто від підкопів. Усередині стін було споруджено наскрізний тунель для швидкого переміщення захисників.
Протяжність стін Московського Кремля дорівнює 2235 метрів, товщина стін коливається від 3,5 до 6,5 метрів, а висота - від 8 до 19 метрів. Найвищі стіни розташовані з боку Червоної площі, де не було природним 
ой водної перешкоди. Стіни будувалися не відразу, їх зведення почалося з південно-східної частини (з боку Москви-ріки), тривало на схід і захід було завершено в 1516 г. З південного боку була зведена і найстаріша вежа Кремля - Тайницкая.
Цікава і сама техніка будівництва. Стіни будували на фундаменті колишніх, білокам'яних, матеріалом був великий червона цегла, яким викладали лицьові стінки, а проміжки забутовивалі залишками зруйнованих стін часу Дмитра Донського. Так з 1485 р стіни Московського Кремля придбали впізнаваний колір. Вежі були зведені приїжджими італійськими архітекторами (фрязі, як їх тоді називали): П'єтро Антоніо Соларі, Марко Руффо, Алевиз ді каркати. Це пояснює їх незвичний, дивний для того часу вигляд. Справа в тому, що оформлення бійниць у вигляді знаменитих «Ластівчине хвостів» було типовою деталлю північноіталійських архітектури, характерної для будівель в містах, де правлячої «партією» були гібеліни - прихильники зближення з імператором (на відміну від гвельфів, прихильників Папи Римського, які прикрашали стіни своїх міст зубцями з прямим завершенням). Ці зубці були не тільки прикрасою: вони захищали верхні бойові майданчики.
Кутові і проїзні вежі після чергової пожежі були прикрашені в XVII столітті кам'яними шатрами з флюгерами. Вони виконували функцію дозорних вишок, там же розташовувалися сигнальні дзвони. У другій половині XVIII ст. знаменитий російський архітектор В.І. Баженов виконав проект Кремлівського палацу - масштабної споруди в классицистическом стилі, що нагадує архітектуру французьких палаців. У проекті було запропоновано вислати дерном гірку, провідну до соборів - це місце стало б одним з перших «гульбищ» в Європі. Для зведення такого величезного споруди потрібно знести третину кремлівських стін. На одній ділянці, який розташований у Москви-ріки, почалися роботи по розбору укріплень, але незабаром через зростаючі грудкою колосальних витрат цей проект був згорнутий. У XIX ст. під час навали Наполеона на Москву серйозної шкоди було завдано не тільки палацам і храмам Кремля, але і кремлівських стін. Архітектором, який займався відновленням постраждалих веж Кремля, був О.І. Бове (за іронією долі, теж італієць).
Спаська вежа і кремлівські куранти
Особливої згадки заслуговує найзнаменитіша з усіх кремлівських веж - Спаська, побудована 1491 р П'єтро Антоніо Соларі. Через неї в Кремль в'їжджали государі і проходили хресні ходи. З XV ст. до нас дійшли тільки присвятні білокам'яні плити, які оповідають на кирилиці (з боку Кремля) і на латиниці (з боку Червоної площі) про замовлення і виготовленні цієї вежі. Її загальний вигляд і оздоблення тоді були набагато скромніші: вона була майже в два рази менше, та й іменувалася вона спочатку Фролівській, по церкви Флора і Лавра на. Спаської вежі стали називати за відомою всій Росії іконі Спаса, яка була розміщена над входом в середині XVII ст. Її вважали втраченою, але в 2010 р виявилося, що за радянських часів вона була просто замазана штукатуркою. У XVII ст. вежа однією з перших була надбудована багатоярусним ошатним верхом. А історія годин на Спаській башті заслуговує окремої розповіді.
Перші години на кремлівських, ще білокам'яних вежах були встановлені 1404 г. Лазарем Сербиним. У XVII ст., Спаська вежа набула завдяки вихідцю з Шотландії Христофор галів дуже незвичайний годинник. Вони представляли собою стрілку у вигляді сонця з обертовим циферблатом, на якому було відзначено 17 годин. Знамениті Кремлівські куранти, які можна бачити і сьогодні, відносяться до середини XIX ст. Вони були виконані вартовими майстрами, братами на прізвище Бутеноп - засновниками однойменної фірми. У різний час куранти видавали різні мелодії. З 1770 року це була пісенька «Ах, мій милий Августин», з середини XIX ст. - «Коль славен наш Господь в Сіоні», після революції годинник стали грати «Інтернаціонал», а з 2000 р можна чути знаменитий уривок з опери Глінки «Життя за царя». В даний час годинниковий механізм займає цілих три поверхи, причому до 1937 року ці годинник заводилися вручну чавунним ключем.
Відомі вежі Кремля і історія їх назв
Зупинимося трохи докладніше на історії деяких веж. Як вже було сказано, найбільш важливими для оборони і в цілому для композиції є кутові вежі. Водовзводная вежа була побудована Антоном Фрязіно в 1488 році. У XVII ст. вежа була обладнана водопідйомною машиною, від чого й отримала свою назву. Інша її ім'я - Свіблова башта - походить від боярського роду Свіблових, які мали двір на території Кремля. У 1812 р вона була підірвана французами, після чого її відновлював О.І. Бове. Завдяки йому її вигляд підкреслено классіцістічен: рустовка (горизонтальні лінії) в нижній частині, колонки, декоративне оформлення слухових вікон. На перше місце виходить декоративність, а не функціональність, відчувається рука архітектора початку XIX в.
Беклемишевская вежа, побудована Марко Руффо в 1487 р, була названа так через який жив під час правління царя Василя III боярина І. Беклемішева, який впав у немилість і був страчений. З назви стає очевидною одна з функцій цієї вежі - місце ув'язнення заколотників. Інша її назва - Москворецкая, так як вона розташована на березі Москви-ріки і займає стратегічно важливе положення. Саме з цього боку місто найчастіше піддавався набігам татар. У цій башті був влаштований таємний колодязь. У 1707 р в башті були розширені бійниці для зброї нового типу, оскільки в той час побоювалися шведської інтервенції. Цей факт свідчить, що вежа не втрачала оборонного значення аж до XVIII ст.
Кутова кругла вежа, розташована з північного боку від кремлівських будівель, була зведена П'єтро Антоніо Соларі ок. 1492 г. Інші її назви походять від бояр Собакин, що проживали неподалік (Собакіна) і від розташування поруч з Арсеналом (Арсенальна). Завдяки гранях, які формують її обсяг, і розширюється донизу основи вона справляє враження особливої стійкості і міцності. У неї була і стратегічна таємниця: це колодязь всередині, а також підземний хід до річки Неглинної.
Боровицкая вежа свою назву отримала від знаходився в давні часи на Боровицькому пагорбі соснового бору. Вежа побудована за проектом П'єтро Антоніо Соларі у 1490 р Її конструктивною особливістю є розташування стрільниці збоку. Вона також є кутовий, але в плані вона не кругла, а нагадує піраміду, яка утворена з поставлених один на одного четвериков (обсяги, чотирикутні в підставі) і вінчається восьмерика (восьмикутний в підставі обсяг). Хоча ця вежа розташовувалася поза головних доріг і використовувалася для господарських потреб, вона зберегла значення і до цього дня: це єдині постійно діючі проїзні ворота на територію Кремля.
Троїцька і Кутафья вежі були побудовані Альовіза Фрязіно. Кутафья датується 1516 р Троїцька - 1495 г. Ці вежі з'єднані мостом, обидві були проїзними, причому в Кутафьей вежі були всього одні ворота, які закривалися важкими кованими решітками. На сьогоднішній день це основний вхід в архітектурно-музейний комплекс Кремля. Троїцька вежа є найбільшою, її висота сягає 76,35 метрів. Структура її складна: вона складається з шести поверхів, два з яких підземні, і в XVII і XVIII ст. вона була місцем ув'язнення заколотників. Свою назву отримала у 1658 р від Троїцького подвір'я, що розташовувався неподалік.
Тайницкая вежа зветься так через те, що всередині неї було споруджено не тільки таємний колодязь, а й таємний хід до Москви-ріки. Це вежа була побудована першої, в 1485 р - саме з цього боку зазвичай нападали татари.
Як і обіцяв, з сьогоднішньої записи я починаю в своєму блозі цикл оповідань про визначні пам'ятки нашої столиці. Не претендуючи на абсолютну істинність (все ж я не професійний екскурсовод, що не історик і не краєзнавець) я розповім Вам про цікаві місця Москви, про пов'язані з ними історичні події. Сподіваюся, що цей цикл буде також цікавий і популярний, як і стоматологічний. Ну а, коли на вулиці буде трохи тепліше, я хотів би запросити Вас на екскурсії по цих самих місцях.
Цей і кілька наступних постів будуть присвячені Московському Кремлю - справжній перлині Російської столиці. Я розумію, що навіть для коротких оглядових нарисів про Кремль не вистачить і пятісотстранічной книги, проте ж спробую обійняти неосяжне - нехай і маленькими порціями.
Отже, перша фотоекскурсію повідає Вам про Вежах Московського Кремля. Бо навіть не потрапляючи на його територію, Ви можете самим ретельним чином їх оглянути.
Вступ
Кремль не завжди був таким, яким ми його бачимо зараз. Протягом століть він неодноразово змінювався, змінювалися його обриси, сенс і призначення. Раніше це була неприступна фортеця, тільки одним своїм виглядом зупиняє ворога, і все його призначення було продиктоване однією метою - витримати облогу.
Сьогодні Московський Кремль - вже втратив оборонну функцію і перетворився, скоріше, в символ влади і декор нашої столиці. Його стіни наче стали кордоном між владою і народом, показуючи, як далеко знаходяться вони один від одного.
Іван III, обнося Кремлівський пагорб стіною, надавав їй ще більшого значення - він проігнорував наказ Золотої Орди, що забороняє будувати навколо міст кам'яні стіни і, тим самим, поклав початок незалежності Російської держави. І стіни ці, укупі з вежами, не раз цю саму незалежність рятували.
Оскільки вежі Кремля будувалися виключно з оборонною метою, виглядали вони приблизно ось так:
Високі шпилі та намети на них було надбудовано пізніше, коли Кремлівські стіни і вежі втратили своє військове призначення і стали просто прикрасою Москви.
Крім того, вежі, як все будівлі Кремля, неодноразово реконструювали та перебудовували.
Під час Вітчизняної війни 1812 року Наполеон намірився підірвати Кремль, обклавши його з усіх боків вибухівкою. Він навіть відправив глузливе лист імператору Олександру I: "Немає більше твого Кремля!". Але в той момент, коли французькі солдати вже підпалили гніт, раптом, серед ясного дня, пішов сильний дощ, який загасив вогонь. В результаті спрацювала лише мала частина зарядів, були зруйновані кілька веж і пошкоджені кріпосні стіни. А сам Кремль встояв.
Як після цього не сказати, що Росія Богом збережена?
Свою екскурсію ми почнемо з Червоної площі, від головної її достопрімечтельності. Потім спустимося до Москви-ріки, обійдемо Олександрівський Сад і повернемося на Красну площу. Це маршрут, який швидким кроком займає менше однієї години.
1. Спаська вежа.
Сама впізнавана і, мабуть, найголовніша з усіх веж. У ній розташовані в'їзні ворота, через які під час урочистих подій та свят в Кремль в'їжджали царі і митрополити. Через них же йшли Хресним ходом. А зараз по ним звіряє час вся Росія.
Раніше вони називалися Фроловським, по імені церкви Св. Фрола і Лавра, розташованої за ними. Про особливий статус Фроловских воріт говорить і їх місце розташування - навпроти Лобного Місця.
Згідно з указом царя Михайла Федоровича (дідуся Петра I), на місці воріт була збудована пірамідальна вежа з годинником. Правда, годинник розташовувалися на один ярус нижче.
Пізніше було заборонено проходити через Фролівська ворота з покритою головою, а також проводити тварин або проїжджати на візках. Треба відзначити, що царський указ просто узаконив традицію, бо в народі ці ворота і так шанувалися, тому ніхто в шапці проходити через них не смів.
У 17 столітті над воротами був встановлений образ Спаса Нерукотворного, привезеного з Вятки, а під ним - зроблено напис латинською мовою (зараз ікони немає, але видно місце, де вона перебувала - білий прямокутник). І ворота, а разом з ними і вежа, стали називатися Спаським.
Нинішні годинник на вежі (куранти) були встановлені в 19-м столітті і займають цілих три поверхи. До установки годин на будівлі МДУ це були найбільші стрілочний годинник в Росії.
2. Царська вежа.
Найменша і одна з наймолодших веж Кремля. З неї цар показувався під час урочистих заходів на Красній площі.
Деякі дослідники вважають, що з Царської вежі також оголошувалися царські укази і розпорядження. Однак, особисто я ставлюся до цього скептично, бо кричати звідти далеко і незручно, а для указів і царської волі існувало Лобне Місце.
Пізніше в цій вежі знаходилися дзвони протипожежної служби. Про це побічно Свідоцтво Х-образні балки в зведенні, призначені, мабуть, для підвішування дзвонів.
3. Набатна вежа. 
Як видно з назви, призначалася для Набат - сигнального дзвони, що сповіщає про пожежу і якихось тривожних і важливі події в житті міста. За те, що Набатний дзвін в 18 столітті скликав народ на "чумний бунт", його зняли і заслали до Сибіру. Зараз цей репресований дзвін знаходиться в палаті зброї.
4. Костянтино-Еленинская Вежа.
Раніше на цьому місці знаходилися Константіновськие ворота (по імені церкви Благовірного Царя Костянтина, що знаходилася поруч). Через ці ворота, які тоді були головними в Кремлі, Великий Князь Дмитро Донський пішов на війну з Мамаєм, через них повернувся він з перемогою після Куликовської битви.
При Михайла Федоровича ворота замурували (на зовнішній стіні ви бачите залишки комірних конструкцій), а за Петра I за ними побудували церкву Св. Костянтина і Олени, що і дало назву вежі - Костянтино-Еленинская.
5. Беклемишевская вежа.
Назву свою вежа отримала на прізвище боярина Беклемішева, чий двір розташовувався в цій частині Кремля. У вежі, як і у всіх кутових, є колодязь, який забезпечував обложених водою.
У сучасних путівниках цю вежу іноді називають Москворецкая.
6.Петровская вежа.
Вгадайте, в честь кого її так назвали?))
Відомо про цю вежі трохи. У 18 столітті Катерина II задумала перекроїти Кремль і побудувати в ньому величезний палац. Для цього довелося знести частину стіни і кілька веж, в тому числі і цю. Палац так і не побудували (звичайна справа), а знесені вежі відновили за старими кресленнями.
7. Друга безіменна вежа.
Ця вежа також потрапила під знесення через затіяного Катериною II будівельного проекту, але пізніше була відновлена. Назва їй так і не придумали.
8. Перша безіменна башта.
І цієї вежі дісталося від Катерини ... Істинне прояв російського менталітету: спочатку зносимо, тому думаємо, потім відновлюємо те, що знесли.
9. Тайницкая вежа.
Відома ця вежа, перш за все тим, що через неї існував таємний вихід до Москва-річці, який використовувався як для поповнення запасів провізії і води, так і для партизанських вилазок. У частині істориків існує думка, що підземний хід вів від Тайницкой вежі аж на інший бік річки, проте ні документальних, ні будь-яких інших підтверджень цієї теорії немає.
У самій же башті, в верхньому її ярусі, у свій час існував собор Чернігівських чудотворців, а зараз їх мощі перенесені в Архангельський собор.
Раніше тут існували однойменні ворота, закладені за Михайла Федоровича. Втім, залишки цих самих воріт Ви можете бачити на стіні.
10. Благовіщенська вежа
Названа так через Благовіщенського собору, який колись знаходився поруч, а пізніше був перенесений на Соборну Площу.
Треба відзначити, що багато будинків Кремля "переміщалися" по його території, зносилися, перебудовувалися і зводилися заново, тому назва деяких веж може бути не зовсім зрозуміло.
11. Водовзводная вежа.
У цій башті також, як і у всіх кутових, розташовувався колодязь, що постачав водою обложений Кремль. Пізніше тут були встановлені насоси (водопідіймальні машини) і резервуари з водою, яка надходила в Великий Кремлівський палац - так з'явився перший в Москві водопровід. Звідси і назва вежі - Водовзводная.
У 1812 році Наполеон підірвав вежу, проте незабаром вона була відновлена з повною ідентичністю.
Після революції, коли з веж-воріт познімали двоголового орлів і замінили їх п'ятикутними зірками, на Водовзводную також встановили, що світиться зірку.
12. Боровицкая Вежа.
Сьогодні Боровицкая вежа - це єдиний в'їзд на територію Кремля, до того ж - ретельно охороняється. Близько до неї мене не підпустили.
Своєю назвою вона зобов'язана густому Бору, покривала колись цю частину Кремлівського пагорба.
Раніше вона називалася Предтечевской, на ім'я цервки Іоана Предтечі, згодом знесеної і перенесеної в намет Боровицької вежі. Тут були ворота, що ведуть в господарську частину царського двору - інакше кажучи, все те, що з ідейних міркувань не можна було провозити через спаські ворота, ввозилося звідси. Як, втім, і зараз ...
Багато істориків вважають, що имено з цього місця почався Кремль, почалася Москва, та й, власне, вся Росія. Тут в давнину знаходилося поселення Кучков, що належало знатній людині Степану Кучко, який був змушений поступитися Кремлівський Холм Юрію Долгорукому. Тут же була поставлена перша в Москві церква Спаса Преображення на Бору, що стала початком російського православ'я.
Так що, Боровицкие ворота і прилегла територія - це витік, особливе місце, маленький шматочок землі, який згодом розрісся до однієї шостої суші.
13. Збройна вежа.
Отримала назву через прилеглої до неї Збройової палати. А до будівлі головної скарбниці Кремля тут розташовувалися стайні, тому вежа називалася Конюшенної.
14. Комендантська вежа.
Також називається так відносно недавно - з-за пов'язаною з нею Комендатури Кремля. А раніше тут розташовувалися майстерні, кузні і будиночки майстрових, тому у вежа називалася Колимажной (від слова "Колимі" - працювати) або Глухий. Походження останньої назви мені поки невідомо. Може, хто підкаже?
15. Троїцька вежа.
Природно, вона теж не завжди називалася Троїцькою.
Раніше в цій частині Кремля перебував царський курник, а самі ворота називалися Курятня. Цар Михайло Федорович вирішив облагородити це місце і наказав побудувати на місці Курятня воріт вежу з курантами. На куранти грошей не вистачило, але вежу, як бачите, побудували. Назва вона отримала за образом Пресвятої Трійці, що висів з внутрішньої її сторони. А зовні висів образ Знамення (там, де зараз висить годинник - прямокутник від ікони залишився).
Тут теж знаходяться одні з шести воріт Кремля, причому діючі (двоє воріт замуровані, одні використовуються як в'їзд, двоє майже завжди закриті). Велика частина відвідувачів потрапляє в Кремль саме через них.
16. Середня Арсенальна Вежа.
Своєю назвою зобов'язана побудованому за нею будівлі Арсеналу. Раніше, коли ще Арсеналу на цьому місці не було, була навіть кутовий вежею, а потім, при розширенні території Кремля і будівництві Вугільної вежі зайняла своє місце в стіні.
17. Кутова Арсенальна Вежа
Колишнє її назва - Вугільна (від слова "кут") або Собакіна (мабуть, на честь Марфи Собакиной). Якщо придивитеся, то побачите, що це не зовсім звичайна вежа - на відміну від чотирикутних і круглих веж вона шестнадцатігранная.
Це найпотужніша вежа Московського Кремля, в її завдання входив контроль за переправою через Неглинную. У вежі також розташовувався колодязь на випадок облоги і був таємний вихід до річки.
18. Микільська вежа.
Своєю назвою вежа зобов'язана образу Св. Миколая, встановленому на ній відразу після її будівництва (ікона розташовувалася там, де зараз білий прямокутник. Від неї починалася однойменна вулиця - одна з найголовніших в Москві. Також вона є воротами в Кремль, нині замкненими.
З Микільської вежею сталася цікава історія.
У 1812 році Наполеону вдалося підірвати Микільську вежу, причому руйнування були колосальні - залишилося від неї менше однієї третини. Дивно, що образ Св. Миколая не тільки не впав, але навіть скло, що прикриває ікону не тріснула.
Пізніше вежа була відновлена за образом Спаської та старовинними кресленнями.
19. Сенатська вежа.
Своєю назвою зобов'язана Сенату, розташованому за нею. Нічим особливим ця вежа не відзначилася. Хіба що Мовзолейной її мало не назвали ...
20. Кутафья вежа.
Історики досі сперечаються про походження назви цієї вежі - або від слова "скуфія", або від слова "тафья". З огляду на те, обидва ці слова позначають головні убори, різниця не принципова - вежа і справді схожа на шапку.
На сьогоднішній день - це єдине збережене оборонна споруда, покликане захищати ведушие в Кремль мости (ну і мостів-то залишився тільки один - Троїцький). А раніше подібні башточки стояли у кожного моста веде до воріт, хіба що крім Тайницька.
Про цю вежу теж є історія часів Вітчизняної Війни 1812 року.
Коли французи вступили в Москву, їх передовий загін під проводом Мюрата поспішив зайняти Кремль. На підході до Кутафьей Вежі їх зустріли запеклим вогнем. Мюрат сильно здивувався, оскільки між воюючими сторонами була угода про припинення вогню. Виявилося, що в Кутафьей вежі засіли місцеві жителі, городяни, готові ціною власного життя захистити святе для кожного російського людини місце. Вигнати їх звідти вдалося тільки після того, як передовий загін отримав підкріплення.
На жаль, я не можу розповісти Вам все, що знаю про вежах і Московському Кремлі в цілому. Цьому треба було б присвятити цілий блог, а то і - цілий ресурс. Однак, я все ж сподіваюся, що ця невелика інформація буде Вам корисна, і наступного разу, гуляючи біля стін Московського Кремля, ви відчуєте дух історії, тих подій, свідком яких ці стіни були.
Адже кожна будівля, кожна цеглина і кожен камінь на бруківці - це наша з Вами історія. Наша з Вами Росія.
Спасибі за увагу.
З повагою, Станіслав Васильєв.
Ps. Як завжди, чекаю питання, якщо щось було незрозуміло.
Прекрасно в звичайному бачити незвичайне. Здавалося б, вже в Кремлі і на Червоній площі були більшість росіян. Що нового там можна побачити? Туристи, бруківка, нульовий кілометр. Насправді, Кремль сповнений загадок. Наприклад, кожна з веж комплексу таїть в собі свої секрети.
1. Тайницкая вежа
Тайницкая Вежа Тайницкая вежа вежа Кремля, колишня проїзна, середня на південній стіні.
Саме з півдня нападали на Москву татари, і ця вежа контролювала броди і у Василівського спуску, і у гирла Неглинки. За закладеному в ній схованки - таємному колодязя на випадок облоги - вежа отримала ім'я Тайницкая. Як видно на карті, спочатку вежа була потужний в'їзний комплекс з кам'яним мостом і відвідної (відведеної від фортеці на відстань) Стрільниця. Сучасна вежа - новодел 18-го століття, вибудуваний після відмови Катериною II від ідеї Великого кремлівського палацу.
Першою вежею, яка була закладена при будівництві Кремля, була Тайницкая. В останній чверті XV століття Іван III розгорнув грандіозну перебудову стін і веж Кремля.
Початок нового будівництва тісно пов'язане з ім'ям італійського зодчого Антона Фрязина (Антоніо Джіларді). Італійський «архітектор» прибув до Москви ще в 1469 р в складі посольства кардинала Віссаріона для підготовки шлюбу великого князя Івана III і Софії Палеолог. У 1485 році Антон Фрязіно заклав Тайницька вежу Московського Кремля і вперше використав для кріпосного будівництва цегла. Цим було покладено початок оновленню кремлівських мурів.
Тайницкая вежа мала два бойові яруси, на верхньому майданчику - бійниці навісного бою (машікулі). З боку річки ворота прикривала друга вежа, з'єднана з Тайницкой вежею кам'яним арочним мостом.
У Тайницкой вежі були влаштовані тайник-колодязь і підземний хід до річки (звідси назва). В кінці XVII ст. Тайницкая вежа увінчана шатром. У 1770 розібрана в зв'язку з будівництвом кремлівського палацуза проектом В.І. Баженова. Відновлена в 1770-х рр.
У 1862 до Тайницька вежі прибудована відвідна Стрільниця, на верхньому майданчику якої були встановлені гармати салютаціонной батареї. У 1930-33 стрельница розібрана, ворота закладені, тайник засипаний. Сучасна висота вежі 38,4 м. Москва. (Енциклопедичний довідник. - М .: Велика Російська Енциклопедія 1992) 
2. Водовзводная вежа
Водовзводная (Свіблова) вежа - південно-західна кутова вежа Московського Кремля. Розташовується на розі Кремлівської набережної і Олександрівського саду, на березі Москви-ріки. Зведена в 1488 році італійським архітектором Антоном Фрязіно (Антоніо Джіларді). Назва Свіблова башта походить від боярської прізвища Свібло (пізніше Свібловой), двір яких примикав до башти з боку Кремля
Через рік і правий фланг південної стіни був прикритий Свибловой вежею. На карті видно, що з півдня Кремль захищає подвійна стіна. Вона була розібрана в результаті послепожарной реконструкції Москви
Сучасну назву отримала в 1633 році після установки в ній водопідйомне машини, виготовленої під керівництвом Христофора Галовея, для подачі води з Москви-ріки в Кремль.
Це був перший в Москві водопровід з баків, поставлених у верхніх ярусах вежі. Вода з неї була проведена «в государева Ситний і Кормовий палац», а потім і в сади.
На Москві-річці у Водовзводной вежі був Портомойние пліт для полоскання білизни. На березі річки стояла Портомойние хата з приладдям для плота. В кремлівської стінибули влаштовані малі Портомойние ворота, через які носили білизну.
Водовзводная вежа побудована в класичному стилі. До середини висоти вона викладена чергуються поясами яка виступає і западають кладки.
Вузька смужка білого каменю, що охоплює вежу в середній її частині, як би підкреслює аркатурних пояс. Завершують вежу зубці у вигляді «Ластівчине хвостів» з прорізами для стрільби. Аркатурних пояс, машікулі, «Ластівчине хвости» раніше не зустрічалися в російській архітектурі фортечних споруд і були застосовані тут вперше. Шатер над вежею був зведений в кінці XVII століття. У 1805 році через ветхість розібрана і збудована знову.
У 1812 році відступала з Москви армія Наполеона Бонапарта підірвала вежу. Відновлена в 1817-1819 роках архітектором Осипом Івановичем Бове. Стіни оброблені рустом, бійниці замінені круглими і напівциркульними вікнами. Слухові вікна прикрашені тосканскими портиками з колонками і фронтонами.
Свіблова башта на ста рублях
.
На відміну від інших веж, на яких встановлені рубінові зірки, на Водовзводной раніше не було завершено у вигляді орла. Зірка діаметром 3 метри була встановлена на башті в 1937 році і є найменшою з кремлівських зірок.
Цікаві факти.
У 1633 році в Кремлі затіяли небувалу будівництво. Царський водопровід. І робили його - за римським звичаєм, зі свинцю. За свинцевих трубах вода Москва-ріки, за допомогою насоса на кінній тязі, закачувалася в великі резервуари, розміщені у верхній частині вежі (вже - Водовзводной). Резервуари ці були облицьовані тонким свинцевим листом для герметичності. За таким же свинцевих трубах вода з резервуарів розлучалася на дім кухарів, мильні, для поливу царських садів, а також - в Конюшенний, Хлібний, Кормовий і інші двори Кремля. Кожен споживач мав свій водорозбірний скриня. Довге-предовго час (з 1633 року по 1706) царський палац забезпечувався «безсилою», отруєної свинцем водою.
7.
Вчені, що підрахували рівень насичення води свинцем, стверджують, що свинцю у воді повинно було міститися більше ста нинішніх гранично допустимих норм. За розрахунками вчених особливо отруйною в цьому водопроводі була вода вранці, після того як настоялась в свинцевих водорозбірних скринях всю ніч. Люди труїлися свинцем. І служиві люди Кремля, і його мешканці. Травився свинцем і цар. Ознаки хронічного отруєння свинцем - втрата пам'яті, апатія, млявість. Люди виглядають старшими за свій вік і деградують розумово і фізично. Всі ці ознаки спостерігали сучасники у царів Олексія Михайловича (1629-1676), Федора Олексійовича (1661-1682) та Івана V (1666-1696). За відгуками сучасників, Олексій Михайлович не вмів і не любив працювати, був «набагато тихий».
8.
Характер він мав млявий і нездатний до рішучих вчинків і творчості. Про себе він сам говорив: «Мені, грішному, тутешня честь аки прах». Натуру мав швидше споглядальну, вважаючи за краще спостереження за діяльністю інших - власне роботі. Загалом - клінічна картина хронічного отруєння свинцем, починаючи з дитинства, а не просто тихий характер.
Про Федора Олексійовича говорили «Не жилець». Жив мало, завжди був млявий, часто був нездоровий і помер в молодості, виглядаючи при цьому значно старшою за свої роки. Іван V був немічний тілом і розумом, нездатний до активної діяльності, постійно перебував у молитві і пості. До 27 років виглядав старим. До 30 його розбив параліч і він помер - так само непомітно, як і жив.
Якщо Олексій Михайлович з дитинства піддавався отруєння свинцем, то його дітей труїли свинцем ще в утробі матері. Вони були вже другим поколінням отруєних свинцем царів Росії. Що ж врятувало Петра Першого? Опала! Виявляється, опала іноді рятує життя і здоров'я. Дитинство і юність він провів не в Кремлі. Він був першим сином царя Олексія Михайловича від другої дружини, Наталії Наришкіної. І народився не в Москві, а в якийсь із садиб. Стверджують, що то чи в Коломенському, то чи в Измайлове. Петро був ще маленьким, коли його батько помер, а мати потрапила в опалу. Це-то і врятувало життя майбутнього імператора. Він не споживав безсилу воду і не травився постійно свинцем з дитинства.
Життя молодого Петра пройшла поза московського Кремля, і це врятувало його від долі батька і братів. Правда, вже ставши царем, в 1706 році Петро наказав вилучити з Кремля свинцеві труби для перевозу їх в «Питербурх». Свинцеві труби та інше були демонтовані і відправлені до Петербурга, але ... Відомо, що перший водопровід Петербурга, що постачав водою з Неви палаци і фонтани літнього саду, Мав труби з просвердлених стовбурів дерев. Швидше за все, Петру просто знадобився свинець для куль і картечі. І він вилучив такий необхідний йому метал. Зрештою, він же переплавляв дзвони на гармати, хоча це викликало значно сильнішу реакцію!
На цьому тлі переплавлення труб на кулі і картеч залишилася абсолютно непоміченими сучасниками. А той факт, що цим Петро врятував від отруєння свинцем дуже багатьох мешканців і служивих людей Кремля, залишився абсолютно невідомий людям. Як часто виявляється, що з часом вчинки людей оцінюються зовсім по-іншому, ніж, коли їх робили.
3. Боровицкая вежа
Боровицкая вежа (Предтеченская) розташувалася на південному заході Московського Кремля. Вона легко проглядається з боку Олександрівського саду і Боровицької площі. З споруди відкривається чудовий вид на Великий Кам'яний міст.
Боровицкая вежа
1490, П'єтро Антоніо Соларі
Як видно на карті, спочатку ворота були влаштовані в самій вежі (порівняйте з сучасним фото, де ворота в відвідної Стрільниця). Через Неглинку був перекинутий дерев'яний міст.
Перший четверик вежі (висота 16,68 метрів), розділений на два яруси, які перекриті циліндричними склепіннями. З першого ярусу є хід в частково засипаний підвал вежі. У другому ярусі частково збереглися елементи церковного декору, а сама баштова церква була знищена ще в 1917 році. Другий четверик невисокий - всього 4 метри, зімкнутий звід його має распалубки для вікон. Третій і четвертий четверики (3,47 і 4,16 метрів відповідно) складають єдиний обсяг і теж перекриті зімкнутим склепінням з віконними распалубками. В одне приміщення об'єднані також восьмерик (4,16 метрів) з шатром (18,07 метрів): їх стіни прорізані довгими вузькими слуховими вікнами. Між собою всі рівні повідомляються за допомогою сходів, розташованих в товщі східної і північної стіни. Від підвалу до другого четверика в південно-східному куті вежі проходить гвинтові сходи.
Збоку від вежі, з урахуванням повороту стіни, була прибудована відвідна Стрільниця, що прикривала ворота. Ворота закривалися залізними гратами. У плані стрельница має форму трикутника. Стрельница повідомляється з підвалом головного четверика. До сих пір в проїзді воріт можна побачити подовжні пази для опускний грати воріт.
Отводная стрельница
За легендою, своїм ім'ям вона зобов'язана своїм місцем розташування - була зведена на Боровицькому пагорбі, звідки і пішла назва. За іншою легендою - її будували майстри з Боровська, а тому і названа в пам'ять про них.
З урахуванням зірки висота Боровицької баші Московського Кремля складає 54.05 метрів, без урахування - 50.7 метрів. Вона побудована дев'ятої за рахунком серед усіх веж Кремля. Її будівництвом займався архітектор Петро Фрязіно за указом Івана III в 1490 році. В цей же час П'єтро Соларі (Петро Фрязіно) вибудував стіну між нею і Свибловой вежею (Водовзводная). Він же проектував Спаську вежу.
Відповідно до літописів, на її місці були розташовані іншу споруду, але іменувалося воно також. У 1658 р її перейменували в Предтеченскую. Назву дали по церкви Різдва Предтечі. З таким найменуванням вона проіснувала недовго і незабаром повернули колишню назву.
Церква Іоанна Предтечі, Боровицкая вежа і Конюшенного наказ. 1800.
Якщо раніше Боровицкие ворота Кремля представляли собою подобу «чорного входу» (використовували виключно для господарських цілей), то тепер її використовують як парадні воріт. Через Боровицкие ворота в'їжджає президент Російської Федерації, приймають міжнародних гостей та гостей Збройової палати.
Спочатку, вежа, як і більшість споруд Московського Кремля, була зроблена з дуба. У 1340 р Іван Калита спорудив могутню дубову фортеця, з товщиною стін від 2 до 6 м і висотою вище 7 м. Дубова цитадель захищала Москву майже три десятка років, але була знищена в результаті пожежі в Москві влітку 1365 року. У 1367 році, завдяки Дмитру Донському почалося будівництво Кремля з білого каменю, який добувався неподалік від Москви (після чого Москву стали називати «Білокам'яної»). У 1485-1495 рр. стіни Кремля придбали, знайомий нам сьогодні, темно-червоний колір. Червона цегла Кремль отримав після грандіозної реконструкції Івана III.
Над Боровицкими воротами в кіоті перебувала ікона святого Іоанна Предтечі. За лампадою доглядав притч храму Миколи Стрілецького, розташований на Боровицької площі. Храм був знищений в 1932 році при прокладанні Сокольницької лінії метрополітену. Ікона була втрачена за радянських часів. Її місце над воротами займають годинник.
"Церква святителя Миколи, іменована Стрілецька, що у Боровицьких воріт, в Москві."
Рік побудови: Між тисячі шістсот вісімдесят два і +1810.
Рік втрати: 1 932 (знесена)
У 2006 на місці храму поставлена пам'ятна каплиця.
У парафії значилося до 210 стрілецьких дворів. Після розпуску стрільців Петром I храм зубожів - в 1716 році в його приході значилося всього 4 двори. У 1812 році був розграбований і спалений, проте після цього був відновлений і потім кілька разів добудовувався і ремонтувався містом. При прокладанні Сокольницької лінії метро відкритим способом в 1932 році храм був знесений разом з фундаментами.
Каплиця Миколи Чудотворця на Боровицької площі
Церква Миколи Стрілецького.
Боровицкая вежа Соларі мала в основі четверик, який вінчав дерев'яний намет. Потім в 1666-1680-х рр. дерев'яний намет був прибраний і надбудовано ще три четверика, один восьмигранник і кам'яний намет. Тому Боровицкая вежа має своєрідну ступінчасту (або пірамідальну) форму. Крім того, збоку від вежі була прибудована відвідна Стрільниця з проїзними воротами. Ворота мали залізну решітку, а через річку Неглинную був перекинутий підйомний міст.
На початку XVI ст. річка Неглинка протікала вздовж західної стіни Кремля і мала досить тонкі і болотисті берега. Крім того, від Боровицької вежі вона різко повертала на південний захід, віддаляючись від кремлівських стін. Близько Боровицьких воріт через річку був перекинутий кам'яний арочний міст.
У 1510 р русло вирішили випрямити і наблизити до стін. Був виритий канал від Боровицької вежі до Москви-ріки повз Водовзводной вежі. Це зробило цю ділянку Кремля важкодоступним у військовому плані, але також змусило перекинути підйомний міст до Боровицької вежі, що має проїзні ворота. Підйомний механізм перебував на другому ярусі вежі.
У 1821 р Неглинка була забрана в трубу, на її місці був розбитий Олександрівський сад, а підйомний міст вежі втратив своє значення і був розібраний.
При будівництві метро Боровицкая була зроблена дуже цікава знахідка. Коли будівельники вели роботи вони знайшли цегляний будинок майже в ідеальному стані. Виявилося, що будинок побудували в 16 столітті, а потрапив він туди через провал ґрунту під будинком. Дивно, але всередині будинку збереглася вся меблі та речі.
У XVIII ст. вежу відремонтували і прикрасили білокам'яними деталями в псевдоготичному стилі. Коли в 1812 р в Москву увійшла французька армія на чолі з Наполеоном, багато архітектурні пам'ятникиМоскви постраждали або були знищені в результаті пожеж і вибухів. Так, підірвали і сусідню з Боровицької Водовзводную вежу. Під час вибуху з Боровицької вежі впав верх намету.
У 1816-1819 рр. вежу відремонтував О. І. Бове. Мабуть, в той же час на вежі з'явився годинник, по крайней мере, на збережених з того часу кресленнях позначені ворота і годинник.
У 1848 р після знищення церкви Різдва Предтечі під Бором, вежа була перетворена в церкву. Туди перенесли престол з церкви і знищили псевдоготические прикраси.
Із зовнішнього боку кремлівської стіни на згинах воріт видно висічені з білого каменю герби, явно давнього походження, - Литовський і Московський. Про час і причини їх появи на Боровицької вежі фахівці до цих пір не дали відповіді. Примітна діалектика трьох гербів Боровицької вежі
За радянських часів вона була увінчана червоною зіркою (1935 рік) замість двоголового орла, а на зірці, як і належить в той час, було зображення серпа і молота. А ще через два роки на верхівці сяяла рубінова зірка.
Сьогодні вона налічує п'ять ярусів, з'єднаних системою сходів. Гвинтові сходи в південно-східному кутку пронизує весь четверик.
Біля вежі знаходиться Збройна палата - державний музейМосковського Кремля. Будівля була побудована К. Тоном в 1547 р (він же побудував Храм Христа Спасителя в 1883р.). Раніше цю споруду називали Великою скарбницею. Як і більшість будівель старої Москви Збройна палата горіла під час пожеж та, на жаль, багато цінні експонати були загублені.
У будівлі Збройової палати знаходиться Алмазний фонд, який зібрав унікальні дорогоцінні камені і метали, що мають історичну цінність. Фонд почав формуватися ще за Петра I, а двері виставки Алмазного фонду відкрилися в 1967 р
цікаві факти
Гостей іноземних держав з офіційними візитами приймають у Великому Кремлівському палаці - Гостьовий резиденцією Кремля. Якщо на палаці ви помітите прапор іншої країни, то це означає, що президент Російської Федерації ухвалює почесних гостей.
22 січня 1969 біля Боровицьких воріт сталося нещастя - замах на Л. І. Брежнєва. Черговий офіцер, проникнувши в оточення біля воріт, зробив 11 пострілів в кортеж генерального секретаря. В результаті водій автомобіля загинув і кілька людей отримали легкі поранення. Злочинця схопили і додали суду.
На Боровицкую вежу схожа одна з веж Казанського Кремля - вежа татарської цариці Сююмбике.
Після того, як в 1848 році церква Різдва Предтечі під Бором знесли, Боровицкая вежа перетворилася в церкву. Сюди перенесли престол храму, а псевдоготические прикраси знищили. Під час ремонту, який проводився в 1860 році були видалені багато інших декоративні елементи, що прикрашали вежу.
МОСКОВСЬКА ЦЕРКВА РІЗДВА ІОАННА ПРЕДТЕЧІ В КРЕМЛІ
Легендарна кремлівська церква Різдва Іоанна Предтечі була найпершою московською церквою, заснованої в Москві на зорі її історії - в XII столітті, коли з'явилася і сама Москва. Вона стояла прямо перед Великим Кремлівським Палацом і була знесена в 1847 році за особистим наказом імператора Миколи I. 
Підстава цієї церкви часто пов'язують з боротьбою на Русі з язичництвом в найперші століття після прийняття християнства. Свято св. Іоанна Хрестителя збігався і за датою з язичницькими святами дня Івана Купали, а в той час Християнська Церква часто заміняла своїми святами і звичаями народні язичницькі для полегшення звернення народу до істинної віри.
7.
Церква Різдва Іоанна Предтечі - найперший московський храм - була заснована на Бору, де тоді ж з'явилася і перша дерев'яна кріпосна стіна міста навколо головного Боровицького пагорба - майбутній московський Кремль. Примітно, що ця церква була збудована дерев'яної, і, як довго стверджували стародавні історики, з того ж місцевого дерева, сосни, яким густо був покритий кремлівський пагорб, який отримав від цього лісу своє історичне ім'я - Боровицкий.
8.
Згодом перша московська церква опинилася поруч з Боровицької вежею Московського Кремля, і в квітні 1658 року благочестивий цар Олексій Михайлович наказав перейменувати вежу по храму в Предтеченскую. Тільки нова назва не прижилася - навіть в офіційних документах вежу продовжували називати Боровицької, і до цього дня вона - єдина кремлівська вежа, що носить найдавніше історичне ім'я. 
Поруч з Предтеченской церквою, на ділянці між храмом і Боровицької вежею з першого року заснування Москви стояв княжий двір. З тих пір княжий двір на цьому місці залишився на століття. У 1320-х роках він був з пошаною надано святителю Петру, Митрополиту Московському. Переїхавши до Москви, святитель Петро заснував тут Успенський собор.
А ось до того статус Всеросійської митрополичої кафедри носила саме Предтеченская церква. Так вона короткий час побула не тільки найпершим, але і самим головним храмом Москви, а з нею - і всієї Росії.
Дерев'яною Предтеченская церква стояла до 1461 року. Тільки великий князь Василь II Темний наказав вперше вибудувати її каменной.Но і ця будівля церкви виявилася недовговічною, і незабаром було замінено іншим після пожежі 1493 року. Тоді, нарешті, Предтеченская церква отримала свого остаточного вигляду - в 1509 році придворний кремлівський архітектор італієць Альовіза Фрязіно вибудував новий кам'яний Предтеченський храм.
Саме ця споруда дожило до XIX століття (!) І було знесено при будівництві Великого Кремлівського Палацу в 1846 році. Церква в башті була освячена в травні 1848 року. Служба в новому приміщенні храму з високим п'ятиярусний іконостасом проходила всього лише один раз на рік - в день престольного свята.
Знесення церкві не додав того місця краси. Відкрилася порожня, неоформленная площа з пустирями і різними будинками, ще не наведеними в єдиний архітектурний ансамбль. І щоб приховати безсторонньо цього, в якості фасаду побудували витончену решітку з величезними чавунними воротами. Вона і тепер стоїть між Великим Кремлівським Палацом і будівлею Збройової палати, яка була зведена тим же архітектором К. Тоном. Якщо заглянути через цю решітку вглиб, то зліва, за будівлею Збройової палати можна побачити проїзну арку, що веде у внутрішній двір цього будинку - там і зараз поміщений знак "Бережись автомобіля". У 1918 році в цьому дворі розташовувався кремлівський гараж Авто-Бойового загону, та 4 вересня саме тут була таємно розстріляна Фанні Каплан, які зазіхають на життя Леніна: з підвалу Великого Кремлівського палацу, де Каплан містилася за наказом Свердлова, її повели в цю арку нібито для того, щоб сісти в автомобіль. Там, без оголошення вироку, комендант Кремля Мальков вистрілив їй в спину.
У листопаді 1917 року Боровицкая вежа з Предтеченской церквою сильно постраждала під час боїв за Кремль. Кілька куль потрапили в місцеві ікони. Після революції храм в башті був повністю закритий і розібраний. Від нього залишилася тільки солея - і боковий вівтар св. Уара в Архангельському соборі.
4. Збройна вежа
На північ від Боровицької вежі, на пагорбі височить струнка Збройна вежа. Свою назву вона отримала в минулому столітті від Збройової палати, побудованої тут в 1851 р До цього вона називалася Конюшенної, так як за нею знаходився в стародавні часи царський Конюшенного двір.
Висота вежі - 32,65 м.
Кремль 1880-х на фотографіях Борщівського
Не виключено, що в її будівництві брав участь італійський архітектор Альовіза Фрязіно (Старий)
У висоту Збройна, або Конюшенна вежа займає 38,9 м. Архітектурним змін вона піддавалася в період з 1676 до 1686 роки - в той час її доповнили шатровим верхом. В цілому конструкція представлена масивним четвериком квадратної форми, органічним завершенням якого служить бойова площадка, оснащена парапетом. Далі слід відкритий четверик, а його вінцем є намет з Смотрильная вишкою (аналогічний зовнішній вигляд має сусідня Комендантська вежа).
Внутрішнє планування Збройової вежі Московського Кремля оформлена у вигляді двох ярусів приміщень, які замикаються склепіннями перекриттів. Вхід в нижній ярус знаходиться з боку Кремля.
На сьогоднішній день Збройна вежа є історичним пам'ятником середньовічної Росії - вона відмінно зберегла форми того часу. Відшукати її можна між
Комендантська і Боровицької вежами, розташованими поруч з Боровицької площею. А щоб швидше опинитися у цих пам'яток Москви, краще підійти до них з боку Олександрівського саду.
5. Кутафья і Троїцька вежі
Троїцька вежа - проїзна, з відвідної Стрільниця, - головна на західній стороні Кремля.
Її будівництво в 1495-1499 роках завершило зведення укріплень з боку річки Неглинної, пізніше Олександрівського саду. У 1516 році від Троїцької вежі через річку Неглинную побудували кам'яний Троїцький міст, а за ним споруджена вежа Кутафья. У XVI-XVII століттях Троїцькі ворота вважалися другими за значенням після Спаських - вони служили для проїзду в Кремль до дворів патріарха, цариць і царівен.
Вид, Кутафьей вежі і церкви
Ніколи в чобітках. 1817.
Троїцька башта (раніше - Різоположенський, Знам'янська, Каретна по розташованим в Кремлі церквам і Каретний двір) - вежа з воротами посередині північно-західної стіни Московського Кремля, звернена до Олександрівського саду.
Троїцька вежа - найвища вежа Кремля. Висота вежі в даний час разом із зіркою з боку Кремля-65,65 м, із зіркою - 69,3 м з боку Олександрівського саду -76,35 м, із зіркою - 80 м.К воріт Троїцької вежі веде Троїцький міст, що захищається Кутафьей вежею. Ворота вежі служать головним входом для відвідувачів Кремля.
вежа до реставрації
В даний час - головний вхід для відвідувачів Кремля.
Побудована в 1495-1499 рр. італійським архітектором Альовіза Фрязіно міланців (італ. Aloisio da Milano). Свою нинішню назву отримала в 1658 році отримала указом царя Олексія Михайловича з знаходився поряд обійстя Троїцького монастиря. У двоповерховому основі знаходиться в XVI-XVII століттях розміщувалась тюрма. З 1585 по 1812 рік на вежі знаходилися куранти, які після пожежі 1812 року відновлювалися. У 1870-1895 роках при перекладі в вежу архіву міністерства імператорського двору вона була перебудована, при цьому багато стародавніх деталі були втрачені.
Вежа шестиповерхова, з глибокими двоповерховими підвалами, що служили для оборонних цілей, а в XVI-XVII століттях використалися як в'язниця. Всі поверхи вежі з'єднує система сходів, розташованих по периметру вежі. Стрельница в другому ярусі має приміщення з плоским перекриттям.
Завершує вежу невеликий, вирішений в характері головного обсягу четверик, над яким височить восьмерик з наскрізною смотрітельной частиною, увінчаною високим, струнким шатром. 
Троїцька вежа Московського Кремля. Оглядовий майданчик
Декоративні башточки і пинакли по кутах парапетів, стрілчасті арки складають основу багатого декору. Перш з боку в'їзду в Кремль вежа виглядала ще нарядней, так як подібні прикраси мала і стрельница.
Троїцька башта і міст. Сер XIX століття. Невідомий художник.
В кінці XVII століття вежа отримала багатоярусну шатрову надбудову з білокам'яними прикрасами. У 1707 році через загрозу шведського вторгнення бійниці Троїцької вежі були розширені під важкі гармати. В кінці XIX століття реставрацію вежі проводив архітектор Н. А. Шохін.
Старі фотографії Москви 1883
До 1935 року на вершині вежі був встановлений імперський двоголовий орел. До чергової дати Жовтневої революції було прийнято рішення зняти орла і встановити на ній і інших головних вежах Кремля червоні зірки.
Підйомні мости через рів, яким була оточена вежа, вели до бічних баштовим воріт. До цього дня у бічних воріт можна бачити збереглися щілини для ланцюгів підйомних механізмів.
Троїцький міст. Його перекинули через річку Неглинную багато століть назад, ще до того як вона була захована під землю. Міст з'єднує Троїцьку вежу з іншого - низькою і широкою вежею. Це Кутафья вежа.
У 1870 році в Троїцьку вежу перевели архів міністерства імператорського двору. Для того, щоб його розмістити, довелося перебудувати вежу, і в ході реконструкції багато стародавніх декоративні деталі були знищені.
Архів розташовувався тут до 1895 року. У 19 столітті річку Неглинную сховали в трубу, а білокам'яний пандус до Кутафьей вежі замінили цегляним. У 1901 році був побудований новий Троїцький міст.
Двоголовий орел Троїцької вежі виявився найстарішим - 1870 року виготовлення і збірним на болтах, тому при демонтажі його довелося розбирати на вершині вежі. У 1937 році померклими самоцвітними зірку замінили на сучасну рубінову.
У Троїцькій вежі базується Президентський оркестр Росії.
Вежа з боку Олександрівського саду
Кутафья (Предмістна) вежа
Кутафья вежа навпроти Троїцької, в концеТроіцкого моста. Вежа споруджена в 1516 році під керівництвом міланського архітектора Алевиза Фрязина.
Невисока, оточена ровом і річкою Неглинної, з єдиними воротами, які в хвилини небезпеки наглухо закривалися підйомної частиною мосту, башта була грізною перепоною для облягали фортецю. Вона мала бійниці підошовного бою (бійниці нижнього рівня в фортечних мурах і вежах) і машікулі (навісні бійниці, розташовані у верхній частині фортечних мурів і веж).
У XVI-XVII століттях рівень води в річці Неглинної був високо піднятий греблями, так що вода оточувала башту зі всіх сторін. Первісна висота її над рівнем землі дорівнювала 18 метрам.
.
Вежі Кутафья і Троїцька. Праворуч - Кремлівський палац з'їздів
В'їхати в Троїцьку вежу з боку міста можна було лише по похилому мосту пройшовши через Кутафью вежу.
Існують дві версії походження назви «Кутафья»: від слова «кут» - укриття, кут, або від слова "кутафья", так називали повну, неповоротку жінку. Кутафья вежа ніколи не мала покриття. У 1685 році її увінчали ажурною "короною" з білокам'яними деталями.
Вежа не мала покриття, складалася з двох бойових ярусів, на верхньому майданчику були навісні бійниці. У 1685 року вежа була прикрашена ажурним декоративним верхом. Підйомні мости через рів, яким була оточена вежа, вели до бічних баштовим воріт. До цього дня у бічних воріт можна бачити збереглися щілини для ланцюгів підйомних механізмів.
40.1993 рік. Зворотний бік банкноти: 200 рублів
Храм святителя в чобітках
Святитель Мір Лікійських Миколай - один із найшанованіших святих Православної Церкви. По всьому світу є храми, освячені в ім'я цього святого. У Москві збереглося багато храмів з такою присвятою: в Коваля, Пижах, Толмачах, Кленніках, Хамовниках, підкопати, в Заяіцьком, на Трьох Горах, на Болвановке ... Багато храмів були зруйновані після революції, але бувало в історії Москви і таке: храми розбирали, а престол переносили і в благополучне царські часи. Так сталося з храмом, на місці якого був, напевно, кожна людина, хоч раз відвідав Кремль. Виходячи з метро і прямуючи до Кутафьей вежі, ми проходимо через площу між манежем і будинком №1 по вулиці Воздвиженці. Саме на цій площі колись знаходився храм в ім'я святителя Миколая в чобітки (або «в чобітках»).
Федір Алексєєв. Кремлівська стіна, Троїцький міст, Троїцька і Кутафья вежі. Праворуч - церква Миколи в чобітках. 1800-е.
Дві картинки, що дозволяють побачити церква Миколи в чобітках. Престол її було перенесено до нової церкви при Манежі, а ікони і начиння були передані в колишній Хрестовоздвиженський монастир на Воздвиженці в новий боковий вівтар Миколи Чудотворця. Тут ми бачимо церква в перебудованому вигляді - спочатку вона була з шатрової дзвіницею. 
В. Садовніков. Будинок Тализіна на Воздвиженці. 1840-її. Зліва - церква Миколи в чобітках.
У цьому місці, поблизу Троїцьких воріт Кремля, в XV столітті перебувала Семенівська площа, що отримала свою назву по церкві святого Симеона, побудованої в 1470 році. У 1493 році церква, ймовірно, постраждала під час пожежі і була розібрана. В середині XVI століття при Іван Грозному площа починає поступово забудовуватися. У 1648 році на місці Симеоновской церкви зводиться кам'яна церква «про двох наметах» з присвятою святителю Миколаю Чудотворцю. Цей храм став одним з останніх зведених в Московській державі храмів, основний обсяг яких завершувався шатрами, так як в тому ж 1648 року патріарх Никон заборонив будівництво шатрових храмів, звелівши повернутися до купольному завершення. Шатрову форму продовжили використовувати тільки для завершення дзвіниць.
Цікава історія виникнення назви «в чобітках». Зазвичай храми називалися по місцевості, слободі, вулиці де розташовувалися: в Коваля слободі - «в Коваля», в Кадашевской - «в Кадашах». Але ніякої «сапожнічьей» слободи в цьому районі міста не було. Назва «в чобітку», «з чобітком», пізніше - «в чобітках» церква отримала по храмової ікони, на якій святитель Миколай був зображений в шатах, з під якого визирав носок його чобітка. Від храму отримав свою назву навколишній квартал, так уже в XVII столітті трактир на площі іменувався «під чобітком».
У 1788 році замість застарілої дзвіниці була побудована нова. Зовнішній вигляд храму на початку XIX століття прекрасно переданий в акварелях Федора Алексєєва і Максима Воробйова. У 1814 році Микільська церква була приписана до Воздвиженської церкви скасованого Хрестовоздвиженського монастиря.
У 1817 з нагоди п'ятиріччя перемоги Росії у Вітчизняній війні 1812 року поряд з церквою Святителя Миколи в чобітках на ділянці між Мохової вулицею і Олександрівським садом закладається величезна споруда, призначена для військових маневрів і оглядів - екзерціргауз, тепер більше відоме як «Манеж».
Перед інженерами проекту А.А Бетанкур, Л.Карбонье і А.Кашперовим стояло нелегке завдання: будівля мала вміщати вільно маневрують піхотний полк в 2 тисячі чоловік, а також великі за чисельністю кінні виїздки. Це мало на увазі відсутність внутрішніх опор, тобто конструкція покрівлі, що перекриває 45-метрову ширину, мала спиратися тільки на зовнішні стіни будівлі. Для створення унікальних крокв в Москву звозилися величезні модрини, з яких були зібрані 30 ферм даху. Художній образ Манежу створив один з кращих російських архітекторів епохи ампіру - прославлений Осип Іванович Бове. Будівництво велося ударними темпами і було закінчено за 8 місяців, що, можливо, позначилося на якості: протягом наступних кількох років конструкцію даху доводилося виправляти.
Фото 1890-х рр. Посередині будівлі Манежу - полуротонда Микільської церкви
Послепожарная Москва отримала одне з кращих своїх будівель, унікальне як за своєю технічною конструкції, так і по чудовому, тонко витриманому стилістичному рішенню. Однак для храму в чобітках ця грандіозна будова була фатальною: вже застаріле будівлю храму заважало руху військових частин і затесняют площа, тому за імператорським наказом воно було розібрано. Це стало великою втратою для архітектурного вигляду першопрестольної, де храмів з шатровим завершенням було зведено не так багато.
Ікони та церковне начиння з Микільської церкви були перенесені в знову влаштований Нікольський боковий вівтар Хрестовоздвиженського храму, до якого була приписана церква. Однак престол далеко не був скасований зовсім. У 1838 році починаються роботи зі зведення домашній церкві при Манежі, куди, кажучи мовою керував Манежем військового міністерства, повинна була «передислокуватися» Микільська церква в чобітках. Таким чином, престол зберігається, але переміщається в будівлю екзерціргауз.
Фото конца1900-х рр. Полуротонда Микільської церкви.
Справа видно дзвіниця
Завдання доповнити грандіозний будинок Манежу церквою була аж ніяк не легкою. Авторитет Бове був для Тюріна безумовним. Завдати якої-небудь шкоди творінню людини, під керівництвом якого робив перші кроки в професії, було немислемо. До будівлі Бове Тюрін ставився не просто як до талановитого твору, а як до шедевру недавно покійного вчителя.
Збережені фотографії свідчать, що непросте завдання додавання нового об'єму до моноліту Манежу була вирішена дуже обережно, з мінімальним втручанням в архітектурний задум Бове. До бічного фасаду, зверненого до Олександрівському саду, була прибудована полуротонда церкви, покрівля якої однієї висоти з дахом Манежу (зводити тут купол було б не тільки недоречно, а й технічно небезпечно). Усередині церкви була поставлена напівкругла колонада, що повторює лінію вигину зовнішньої стіни.
Рішення зовнішньої стіни полуротонди повністю відповідає суворому ордерному декору бічних фасадів Манежу, так що при строго фронтальному погляді виступає частина прибудованої церкви майже не читається. 
Фото 1930р. Знесення Микільської церкви
Микільська церква була освячена в 1843 році, але, на жаль, і на новому місці не проіснувала довго. Після Жовтневого перевороту Манеж став використовуватися як гараж ВЦВК. Важко собі уявити, що більшовики могли б допустити існування храму на території подібного закладу, та ще й за два кроки від Кремля. Церква при Манежі була закрита в 1920 році, а в 1930 році її зруйнували, так як напівциркульний в плані виступ, де містився храм, нібито заважав прокладання трамвайних колій. 
Ось місце на фасаді Манежу, де була прибудована церква.
У Манежі вже більше ста років не проводяться огляди і військові навчання, заради яких розібрали храм XVII століття. За площею давно не ходять трамваї, і домовий храм при Манежі, що виходив колись в сторону Олександрівського саду, зовсім не завадив би кудись мчить з надр фонтану трійці коней і іншим забронзовілих представникам народних казок, для чогось оселилися навпроти стін Кремля.
0+Найвідоміша вежа Кремля, яку точно дізнаються всі жителі нашої країни. Адже саме на ній знаходяться знамениті куранти, які б'ють дванадцять разів і повідомляють про настання нового року. Баштовий годинник видзвонює гімн Росії і «Слава» Михайла Глінки кілька разів на день, а головний дзвін б'є щогодини.
пл. Червона, д. 3Кутова Арсенальна (Собакина) вежа
Пузата Кутова Арсенальна башта - найпотужніша у всій кремлівської стіни. Вона відігравала велику роль в обороні фортеці, а за Петра I її бійниці розширили, а в них встановили гармати. Вежа була важливим стратегічним об'єктом ще й тому, що в її надрах бив джерело джерельної води, який припав би вельми до речі, якби облога фортеці.
пл. Червона, д. 3Середня Арсенальна (Гранована) вежа
За гострі форми і прямі лінії вежу називають гранований. У її підніжжя знаходиться знаменитий грот - Італійський грот або просто «Руїни». Його побудували в першій половині XIX століття як символ відродження Москви після руйнівної пожежі 1812 року.
вул. житницькаТроїцька вежа
Центральна проїзна башта Московського Кремля, яка в Середньовіччі використовувалася як царський і патріарший виїзд. Разом з Кутафьей вежею і Троицкими воротами утворює єдину ланку оборони. Втім, сьогодні його використовують для входу туристів.
пл. Червона, д. 3Кутафья вежа
Зовнішній вигляд вежі навів дослідників на думку, що слово «кутафья» позначає «незграбна». Але швидше за все слово походить від «кут» - «кут». Сьогодні в башті знаходиться камера зберігання, в скляному павільйоні другого поверху розміщуються каси і вхід в Кремль.
вул. Воздвиженка, д. 1/13Комендантська (Колимажной) вежа
У давнину Комендантська вежа називалася Колимажной за назвою Колимажной двору, розташованого в Кремлі. Але вже в XIX столітті назва змінилася через що знаходиться в Потішному палаці житла коменданта Москви.
вул. палацоваЗбройна (Конюшинна) вежа
Багато вежі і споруди Московського Кремля перебудовувалися і видозмінювалися з часом. Але Збройна вежа продовжує радувати око своєю стрункою архітектурою. Її зовнішній вигляд, за винятком деяких доповнень, що мали місце в 1676-1686 роках, практично не змінився за більш ніж п'ять століть.
вул. БоровицкаяБоровицкая (Предтеченская) вежа
Кілька століть вежа називалася Предтеченской - по стояла поруч церквою Різдва Іоанна Предтечі. Але царський указ народу не перешкода - назва не прижилася, і через роки вежа знову стала Боровицької. Чи то через густий бору, колись шумевшего поруч з Кремлем, то чи в честь міста Боровськ, жителі якого будували Кремль.
вул. БоровицкаяВодовзводная (Свіблова) вежа
Перший в Москві водопровід з'явився саме в цій вежі: в ній встановили спеціальну машину, яка подавала воду під напором з Москви-ріки. Сьогодні її вінчає найменша з кремлівських зірок. А ще кожен громадянин Росії може розглянути Водовзводную вежу на внутрішній стороні обкладинки свого паспорта.
наб. КремлівськаБлаговіщенська вежа
З вежею пов'язана легенда про чудесне появі на одній з її стін ікони «Благовіщення Пресвятої Богородиці». Кажуть, саме тому вежу почали називати Благовіщенській. Інші дослідники говорять, що назва пов'язана з ім'ям церкви.
наб. КремлівськаТайницкая вежа
Саме з цієї вежі колись починалася вся московська фортеця. Але від колишнього споруди залишилася тільки назва: вежу неодноразово перебудовували, руйнували і будували знову.
наб. КремлівськаПерша Безіменна вежа
Ще одна вежа, яку кілька разів руйнували і вибудовували заново. У перший раз корективи в її вигляд внесло будівництво Кремлівського палацу, а в другій - Вітчизняна війна 1812 року. Сьогодні вежа досягає у висоту 34 метрів, а завершує її пірамідальний намет.
наб. КремлівськаДруга Безіменна вежа
У конструкцію цієї вежі також вносили корективи через будівництво Кремлівського палацу. Перед початком його будівництва вежу повністю розібрали, а коли Катерина II звеліла зупинити будівництво, зібрали назад. Сьогодні це одна з найбільш мініатюрних веж Московського Кремля.
наб. КремлівськаПетровська (Угрешська) вежа
Як і багато башти Кремля, Петровська (або Угрешська) вежа отримала свою назву по церкві митрополита Петра і однойменним монастирському подвір'ю. Вежу зруйнували під час польської інтервенції в XVII столітті, відновлена після Смути, потім розібрали для будівництва Кремлівського палацу і відбудували знову. І тільки в XIX столітті під керівництвом архітектора Бове спорудження повернули його історичний вигляд.
наб. КремлівськаМоскворецкая (Беклімішевская) вежа
Беклемішевской вежа названа в честь боярина Беклемішева, двір якого знаходився неподалік від Кремля. Друге її назва - Москворецкая - за назвою розташованого поруч моста. До речі, це одна з небагатьох башт, які сохрнілісь до наших днів практично без змін і не піддавалися перебудові.
наб. КремлівськаУ московського Кремля 20 веж і всі вони різні, двох однакових немає. У кожної вежі є своє ім'я і своя історія. Чи не дісталося імен тільки двох башт, їх так і називають Перша Безіменна і Друга Безіменна.
За ними йде Петровська вежа, а ось у самій крайній правій вежі відразу два імені. У наш час її називають Москворецкая, а колись звали Беклемішевской на прізвище людини, поряд з двором якого її заклали.
Якось виходило, що вороги найчастіше наступали з боку Москва-ріки, і Москворецкая вежі доводилося першої вставати на захист. Тому вона така грізна і з такою кількістю бійниць. Її висота 46,2 м.
Першою вежею, яка була закладена при будівництві Кремля, була Тайницкая.
ТайницкаяВЕЖА
Названа так тому, що від неї до річки вів таємний підземний хід. Призначався він для того, щоб можна було брати воду в разі якщо фортеця облоги вороги. Висота Тайницкой вежі 38,4 м.
Боровицьких воріт І ВЕЖА
Знаходяться на найвищому пагорбі, звідки і пішла вся Москва. Ця вежа стоїть у Боровицького пагорба, на якому давним-давно ріс сосновий бір. Від неї і сталося її назву. Висота вежі із зіркою 54,05 м.
Беклемішевская (москворецких) ВЕЖА
Знаходиться в південно-східному куті Кремля. Її побудував італійський архітектор Марко Фрязіно в 1487-1488 роках. До вежі примикав двір боярина Беклемішева, за що вона і отримала свою назву. Двір Беклемишева разом з вежею при Василі III служив в'язницею для опальних бояр.
Нинішню назву - «Москворецкая» - взято від розташованого поруч Москворецкая мосту. Вежа була на стику Москви-ріки з ровом, тому при атаці ворога вона першою приймала на себе удар. З цим пов'язано і архітектурне рішення вежі: високий циліндр поставлений на скошений білокам'яний цоколь і відділений від нього напівкруглим валиком. Гладь циліндра прорізають вузькі, рідко розташовані вікна. Завершують вежу машікулі з бойовим майданчиком, яка була вище прилеглих стін.
У підвалі вежі існував тайник-слух для попередження підкопу. У 1680 році вежу прикрасив восьмерик, що несе високий вузький намет з двома рядами чуток, який пом'якшив її суворість. У 1707 році, чекаючи можливого наступу шведів, Петро I наказав біля її підніжжя влаштувати бастіони і розширити бійниці для встановлення більш потужних знарядь. Під час навали Наполеона вежа постраждала і потім ремонтувалася. У 1917 році під час обстрілу постраждав верх вежі, який був відновлений до 1920 року. У 1949 році, при реставрації, в колишньому вигляді були відновлені бійниці. Ця одна з небагатьох кремлівських веж, яка радикально не перебудовувалася.
БЛАГОВІЩЕНСЬКА ВЕЖА
За легендою в цій башті раніше зберігалася чудотворна ікона «Благовіщення», а також 1731г. до цієї вежі прибудували церква Благовіщення. Швидше за все, назва вежі пов'язано з одним з цих фактів. У 17в. для проходу прачок до Москви-ріки біля башти були зроблені ворота, названі Портомойние. У 1831 році їх заклали, а за радянських часів розібрали і церква Благовіщення. Висота Благовіщенській вежі з флюгером 32,45 м.
- названа так через машини, яка була тут колись. Вона піднімала воду з колодязя, влаштованого внизу на самий верх вежі в великий бак. Звідти по свинцевим трубах вода текла в царський палац в Кремлі. Таким чином в старовину в Кремлі був організований свій водопровід. Він працював довгий час, але потім машину розібрали і відвезли в інше місто - Санкт-Петербург. Там її використовували для пристрою фонтанів. Висота Водовзводной вежі із зіркою 61,45 м.
... стояла колись на березі річки Неглинної, тепер укладеної в підземну трубу, отримала назву по що знаходиться поруч Палаті зброї. Колись поруч з нею розташовувалися стародавні збройові майстерні. Ще в них робили дорогоцінну посуд і прикраси. Стародавні майстерні дали назву не тільки вежі, але і чудовому музею, розташованого поруч за кремлівською стіною - Палаті зброї. Тут зібрано багато кремлівські скарби і просто дуже давні речі. Наприклад, шоломи і кольчуги давньоруських ратників. Висота Збройової вежі 32,65 м.
КОМЕНДАНТСЬКА ВЕЖА
Отримала свою назву в XIX столітті, оскільки в будівлі поряд розташовувався комендант Москви. Вежа побудована в 1493-1495 роках на північно-західній стороні кремлівської стіни, сьогодні простягнулася вздовж Олександрівського саду. Називалася перш Колимажной по располагавшемуся поблизу неї Колимажной двору в Кремлі. У 1676-1686 роках була надбудована.
У XIX столітті вежа отримала назву "Комендантська", коли поруч в Кремлі, в Потішному палаці XVII століття оселився комендант Москви. Висота вежі з боку Олександрівського саду - 41,25 м.
Називається по церкви і Троїцькому подвір'ю, які перебували колись поблизу на території Кремля. Троїцька вежа - найвища вежа Кремля. Висота вежі в даний час разом із зіркою з боку Олександрівського саду складає 80 м.
До воріт Троїцької вежі веде Троїцький міст, що захищається Кутафьей вежею. Ворота вежі служать головним входом для відвідувачів Кремля. Побудована в 1495-1499 рр. італійським архітектором Альовіза Фрязіно міланців (італ. Aloisio da Milano).
Вежа мала назву по-різному: Різоположенський, Знам'янська і Каретна. Свою нинішню назву отримала в 1658 році на ім'я Троїцького подвір'я Кремля. У двоповерховому основі знаходиться в XVI-XVII століттях розміщувалась тюрма. З 1585 по 1812 рік на вежі знаходилися годинник.
В кінці XVII століття вежа отримала багатоярусну шатрову надбудову з білокам'яними прикрасами. У 1707 році через загрозу шведського вторгнення бійниці Троїцької вежі були розширені під важкі гармати. До 1935 року на вершині вежі був встановлений імперський двоголовий орел. До чергової дати Жовтневої революції було прийнято рішення зняти орла і встановити на ній і інших головних вежах Кремля червоні зірки.
Троїцької вежі виявився найстарішим - 1870 року виготовлення і збірним на болтах, тому при демонтажі його довелося розбирати на вершині вежі. У 1937 році померклими самоцвітними зірку замінили на сучасну рубінову.
КУТАФЬЯ ВЕЖА
(Пов'язана мостом з Троїцької). Її назву пов'язують ось з чим: Кутафьей називали в старовину недбало одягнену, неповоротку жінку. Дійсно, Кутафья вежа - невисока, як інші, а приземкувата, широка.
Вежа споруджена в 1516 році під керівництвом міланського архітектора Алевиза Фрязина. Невисока, оточена ровом і річкою Неглинної, з єдиними воротами, які в хвилини небезпеки наглухо закривалися підйомної частиною мосту, башта була грізною перепоною для облягали фортецю. Вона мала бійниці підошовного бою і машікулі. У XVI-XVII століттях рівень води в річці Неглинної був високо піднятий греблями, так що вода оточувала башту зі всіх сторін. Первісна висота її над рівнем землі дорівнювала 18 метрам.
В'їхати в вежу з боку міста можна було лише по похилому мосту.
Існують дві версії походження назви «Кутафья»: від слова «кут» - укриття, кут, або від слова «кутафья», так називали повну, неповоротку жінку. Кутафья вежа ніколи не мала покриття. У 1685 році її увінчали ажурною «короною» з білокам'яними деталями.
ПЕТРОВСЬКА ВЕЖА
Разом з двома безіменними була побудована для посилення південної стіни, як найбільш часто піддавалася нападу.
Як і дві безіменні Петровська вежа спочатку не мала назви. Ім'я своє вона отримала від церкви митрополита Петра на Угрешском подвір'я в Кремлі. У 1771році. під час будівництва Кремлівського палацу вежу, церква митрополита Петра і Угрешского подвір'ї розібрали. У 1783р. вежу відбудували заново, але в 1812 р. французи під час окупації Москви знищили її знову. У 1818г. Петровську вежу знову відновили. Її використовували для своїх потреб кремлівські садівники. Висота вежі 27,15м.
СЕРЕДНЯ АРСЕНАЛЬНАЯБАШНЯ
Височить з боку Олександрівського саду і називається так, оскільки слідом за нею знаходився склад зброї. Її побудували в 1493-1495 рр. Після завершення будівництва будівлі Арсеналу башта отримала свою назву. Біля вежі в 1812 був зведений грот - одна з визначних пам'яток Олександрівського саду. Висота вежі 38,9м.
УГЛОВАЯ АРСЕНАЛЬНАЯБАШНЯ
Розташована подалі, в кутку Кремля. Колись її називали Собакиной, на прізвище жив поруч людини. Але в 18-му столітті по сусідству з нею звели будівлю Арсеналу, і вежу перейменували. У підземеллі кутовий Арсенальної башти є колодязь. Йому більше 500 років. Він наповнюється з давнього джерела і тому в ньому завжди чиста і свіжа вода. Раніше від Арсенальної башти йшов підземний хід до річки Неглинної. Висота вежі 60,2 м.
МИКІЛЬСЬКА ВЕЖА
Розташована на початку Червоної площі. У давнину поблизу був монастир Миколи Старого, а над воротами вежі містилася ікона Миколи Чудотворця. Надбрамна вежа, побудована 1491 р архітектором П.Соларі, була одним з основних оборонних редутів східній частині Кремлівської стіни.
Назва вежі походить від Микільського монастиря, що знаходився неподалік. Тому над проїзними воротами стрільниці була поставлена ікона Миколи Чудотворця. Як і всі башти, що мають в'їзні ворота, Микільська мала підйомний міст через рів і захисні решітки, які опускалися під час бою.
Микільська вежа увійшла в історію в 1612 році, коли через її ворота в Кремль увірвалися війська народного ополчення, очолювані Мініним і Пожарським, які звільнили Москву від польсько-литовських інтервентів.
У 1812 р Микільська вежа разом з багатьма іншими була підірвана відступаючими з Москви військами Наполеона. Особливо постраждала верхня частина башти. У 1816 р вона була замінена архітектором О.И.Бове на новий голкоподібний купол в псевдоготичному стилі. У 1917 р вежа знову постраждала. На цей раз від артилерійського вогню. У 1935 р купол вежі вінчає п'ятикутна зірка. У 20 столітті вежа реставрується в 1946-1950-х і в 1973-1974-х рр. Зараз висота вежі становить 70,5 м.
Сенатській вежі
Підноситься позаду Мавзолею В. І. Леніна і названа за назвою Сенату, чий зелений купол піднімається над фортечною стіною. Сенатська вежа - одна з найдавніших в Кремлі. Побудована у 1491 році в центрі північно-східної частини кремлівської стіни, вона виконувала тільки оборонні фунции - захищала Кремль з боку Червоної площі. Висота вежі - 34,3 м.
СПАСЬКА (Фролівська) ВЕЖА
Ця назва йде з XVII століття, коли над воротами цієї вежі повісили ікону Спаса. Зведена на тому місці, де в давнину знаходилися головні ворота Кремля. Її, як і Микільську, побудували для захисту північно-східній частині Кремля, не мала природних водних перешкод. Проїзні ворота Спаської башти, в той час ще Фролівській, в народі вважалися «святими». Через них не проїжджали на конях і не проходили з покритою головою. Через ці ворота проходили полки, які виступали в похід, тут зустрічали царів і послів.
У 17 ст. на вежу поставили герб Росії - двоголового орла, трохи пізніше герби поставили і на інші високі вежі Кремля - Микільську, Троїцьку і Боровицкую.
У 1658г. кремлівські вежі перейменували. Фролівська перетворилася в Спаську. Її так назвали на честь ікони Спаса Смоленського, що знаходиться над проїзними воротами вежі з боку Червоної площі, і на честь ікони Спаса Нерукотворного, що перебувала над воротами з боку Кремля.
У 1851-52 рр. на Спаській башті встановили годинник, який ми бачимо досі - Кремлівські куранти.
Курантами називають великий годинник, у яких є музичний механізм. У Кремлівських курантів музику виконують дзвони. Їх одинадцять. Один великий, він зазначає годинник, і десять поменше, їх мелодійний передзвін лунає кожні 15 хвилин. Механізм Кремлівських курантів займає три поверхи. Раніше куранти заводили вручну, а зараз це роблять за допомогою електрики. Спаська вежа посідає 10 поверхів. Її висота із зіркою - 71 м.
ЦАРСКАЯ ВЕЖА
Вона зовсім не схожа на інші Кремлівські вежі. Прямо на стіні стоять 4 колони, а на них гостроверхий дах. Немає ні потужних стін, ні вузьких бійниць. Але вони їй і ні до чого. Тому що будували вежу зовсім не для оборони. За переказами цар Іван Грозний любив з цього місця дивитися на своє місто. Пізніше тут спорудили найменшу вежу Кремля і назвали її Царської. Висота її 16,7 м.
набатні ВЕЖА
Отримала своє ім'я по великому дзвону - сполох, що висів над нею. Колись тут постійно чергували дозорні. З висоти вони пильно стежили - чи не йде вороже військо до міста. І якщо наближалася небезпека, дозорні повинні були попередити всіх, вдарити в набатний дзвін. Через нього вежу і назвали Набатной. Але зараз у вежі немає дзвони.
Одного разу в кінці 18 століття по удару набатні дзвони в Москві почався бунт. А коли в місті відновився порядок, за розголошення недоброї вести дзвін покарали - позбавили мови.
У ті часи це була звичайна практика, згадати хоча б історію дзвони в Угличі. З тих пір Набатний дзвін замовк і довго залишався без діла, поки його не прибрали в музей. Висота Набатной вежі 38 м.
КОНСТАНТИНОВА-Єленинського ВЕЖА
Своєю назвою зобов'язана стояла тут в давнину церкви Костянтина і Олени. Вежу збудували в 1490 році і використовували для проходу населення і війська в Кремль. Раніше, коли Кремль був білокамінним, на цьому місці стояла інша вежа.
Саме через неї Дмитро Донський з військом виїжджав на Куликове поле.
Нову вежу побудували з тієї причини, що з її боку у Кремля не було природних перешкод. Її оснастили підйомним мостом, потужної відвідної Стрільниця і проїзними воротами, які після, в 18-початку 19 ст. були розібрані. Свою назву вежа отримала по імені церкви Костянтина і Олени, що стояла в Кремлі. Висота вежі 36,8м.
ПЕРША БЕЗІМЕННА ВЕЖА
Cоседствует з Тайницкой і вдає із себе глуху будівництво. У XV - XVI ст. вона служила сховищем пороху. У 1547 р пілон повністю згорів під час пожежі, але в XVII ст. його відбудували заново і доповнили ярусом з цікавою назвою: «шатровий». Коли уряд затіяв будівництво розкішного Кремлівського палацу, об'єкт ліквідували. Як тільки роботи, які були доручені архітектору Баженову, закінчилися, над спорудженням було вирішено попрацювати знову. В результаті красу Кремля доповнив ще один об'єкт, точне значення висоти якого становить 34,15 м.
ДРУГА БЕЗІМЕННА ВЕЖА
Вежа була побудована в 1480-х роках як проміжна вежа південної сторони Кремля.
З 1680 р вежа знайшла ще більшу привабливість в архітектурному сенсі, так як була добудована 4-гранним шатром і обладнана оглядовим постом-вишкою. акуратно вінчає кам'яна спорудашатрик з флюгером.
На початку XVIII століття в башті були закладені пізніше ворота. Як і багато інших вежі південної стіни, Друга Безіменна вежа була розібрана в 1771 році при підготовці споруди БаженовскогоБольшого Кремлівського палацу і після припинення будівництва палацу відбудована заново.