Башта башта. Шухівські вежі

На давній вулиці Москви, що склалася вздовж шляху до села Шаболове у XVIII столітті, розташувалася своєрідна візитна картка столиці – Шуховська (Шабалівська) телевізійна вежа. Глядачі запам'ятали адресу телевізійного центру – , 37 – з початку телевізійного мовлення у Радянському Союзі.

Поруч із телецентром і розташувалася ця ажурна гіперболоїдна конструкція, що є унікальною сталевою несучою оболонкою.

Майже століття тому, 1919 року, видатний архітектор, вчений і розробив свій перший проект Шаболовської вежі. Спочатку передбачалося побудувати вежу заввишки 350 метрів, але під час Громадянської війни гострий дефіцит металу не дозволив виконати цей проект. Тому вежу почали зводити за другим проектом, який передбачав висоту її 148,3 метра.

Незважаючи на те, що матеріалів постійно не вистачало, будівництво майже не переривалося, воно строго контролювалося Леніним, і в березні 1922, нарешті, завершилося. Датою початку трансляції радіопередач із Шуховської вежі вважається 19 березня. Таким чином, у березні 2012 цього визнаному інженерному шедевру виповнилося дев'яносто років.

Вже з початку будівництва вежа на Шаболівці викликала бурхливе захоплення тих, хто бачив її. Відомо, що вона надихнула письменника Олексія Толстого на створення роману «Гіперболоїд інженера Гаріна».

Однопорожнинні гіперболоїди, що є секціями цієї вежі, упираються своїми кінцями в основи, зроблені у вигляді кілець. Створено гіперболоїди із прямих балок. Головна небезпека висотних споруд, вітрове навантаження, мінімальна, тому що башта, створена Шуховим, має оригінальну сітчасту конструкцію.

При цьому вона є досить міцною. Характерним є і той факт, що в порівнянні з Ейфелевою вежею, вага якої при трисотметровій висоті становить 7300 тонн, вона набагато легша. Витрата металу на одиницю висоти вежі Шухова менше втричі, ніж вежі Эйфеля.

Будувалась Шуховська телевежа без використання кранів та лісів. Складання верхніх секцій її проводилося всередині найнижчої секції, потім вони один на одного піднімалися. Усі елементи вежі скріплювалися за допомогою спеціальних заклепок.

Для нижньої секції було закладено фундамент, діаметр якого становить 40 метрів, а глибина його 3 метри. Загалом корпус вежі зібраний із шести секцій, кожна з яких досягає 25 метрів у висоту. Зовні вся споруда має форму ажурного конуса.

Шабалівська (Шуховська) вежа весь цей час є опорою для антен телевізійних та радіостанцій.

1939 року, 10 березня, Шаболівський телецентр показав документальний фільм про відкриття XVIII з'їзду партії. Цей момент вважається початком регулярних телевізійних трансляцій за допомогою передавачів на Шаболовській вежі. Незабаром режим передач встановився, вони велися дві години чотири рази на тиждень. 1939 року в Москві вже налічувалося понад сотню працюючих телевізорів.

Випало на частку Шухівської вежі і дуже серйозне випробування. 1939 року за трос, простягнутий від землі до вершини вежі, зачепився поштовий літак. Башта встояла, незважаючи на те, що удар був дуже сильним, а ось літак, на жаль, розбився. Провели ретельну експертизу. Вона показала, що вежі не потрібен навіть ремонт.

На закінчення слід зазначити, що свою функцію передавального центру Шуховська вежа зберігала до 1995 року. Зображення її дуже довго було заставкою багатьох телевізійних передач і емблемою радянського телебачення, а сама вона зарахована до семи шедеврів російського архітектурного авангарду.

Я заглянув на диво інженерної думки: це Шуховська вежа в Москві. Фото зробив і побачив, куди мали приходити листи телеглядачів. Пам'ятайте, наприкінці телепередач адреса була: Москва, Шаболівка, 37 та якась абонентська скринька.

Історія Шухівської вежі

А як правильно називати: Шуховська чи Шаболовська вежа у Москві? Правильно і те, й інше. Спроектував її академік Володимир Шухов у 1919 році, а збудована вона у 1922 році. Стоїть Шуховська вежа на Шаболівці. На фото, щоправда, табличка з назвою іншої вулиці, яка йде перпендикулярно до Шаболівки.

Конструкція її геніальна і крутіша навіть за Ейфелеву вежу в Парижі: мала металомісткість, самокомпенсація зовнішніх навантажень, низька парусність. За таким проектом будували та будують вежі навіть за кордоном.

Шуховська вежа у Москві потрібна була, щоб транслювати телепередачі. Спочатку трансляції були рідкісні, та й перших телеприймачів у Москві була від сили сотня.

Одного разу літак, що пролітав на невеликій висоті, зачепив трос, закріплений за телевежу, і впав недалеко у дворах, але реконструкція Шуховської вежі не знадобилася: вона встояла завдяки своїй рухомій конструкції. Зараз телевежа не використовується для трансляції та потребує ремонту, але про це нижче.

Чи замислювалися ви колись, як будують подібні споруди? Зокрема, як будувалась Шуховська вежа? Телевежа складається із секцій. Кожна секція збиралася на землі всередині самої телевежі та піднімалася вгору за допомогою найпростіших пристроїв: лебідок та блоків. А нагорі секції з'єднували одна з одною за допомогою заклепок. Щоправда, геніально?

Висота Шаболовської вежі за проектом – 350 метрів, але оскільки катастрофічно не вистачало металу, то реальна сьогоднішня висота Шуховської вежі 160 метрів.

Шуховська вежа: демонтаж, перенесення чи знесення? Які перспективи?

Шуховська вежа в Москві вже немолода, але одні експерти кажуть, що її стан нормальний, а інші, що з неї регулярно падають металеві деталі, і її треба терміново ремонтувати.
Питання, як я розумію, як завжди в грошах. Якось держава виділила гроші, але щоби пройшла реставрація Шухівської вежі без розбору, коштів потрібно втричі більше.

Якось її по-швидкому підлатали. Реконструкція Шуховської вежі полягала в тому, що її основу та деякі частини конструкції позбавили рухливості – основного принципу цієї конструкції, який заклав в основу академік Володимир Шухов. Її основу забетонували, а рухливі вузли кріплення зафіксували зварюванням. Іноземні інженери кажуть, що це варварство.

Дехто пропонує її розібрати і, відремонтувавши, здійснити перенесення Шухівської вежі в інше місце. Мені чомусь здається, якщо Шуховську вежу демонтують, то можуть уже й не зібрати. Таке цілком може мати місце. Тож це буде, мені здається, скоріше схоже на її знищення, коротше, просто знесення Шухівської вежі. Але ж місцеві жителі, до речі, проти такого. Вони хочуть бачити її на колишньому місці. До того ж вона вважається пам'яткою, і її пропонували внести до списку ЮНЕСКО.

А ще…

• Є фонд, створений для збору коштів на порятунок Шухівської телевежі, і очолює правнук Володимира Шухова.
• Володимир Шухов, виявляється, мій земляк. Він народився в Курській губернії, щоправда, зараз це частина Білгородської області.

Розташована Шуховська вежа у Москві. Адреса: вулиця Шаболівка. Метро Шаболовська. Як вийдете з метро, ​​так одразу її помітите, вона знаходиться за 300 метрів.

Якщо приїдете її подивитися, то може вас зацікавить. Це зовсім поряд. А потім можна прогулятися до Москви-річки і сходити до Ненудного саду.

Шаболівська телевежа (радіобашня Шухова) була споруджена у 1919–1922 роках. за проектом інженера В. Г. Шухова (1853-1939). Висота вежі 150 м, вага - 220 т. Башта була побудована «для забезпечення надійного та постійного зв'язку центру республіки із західними державами та околицями». Нагорі вежі було змонтовано дві траверси (поперечки) та флагшток. До траверсів кріпилися власне випромінюючі елементи - троси, що ведуть до радіопередавачів.

У 1936 р. в ході створення першого телецентру, нагорі вежі змонтували нову турнікетну антену, що передає. Для підведення телевізійного фідера до антени по всій висоті споруди додатково змонтували металеву ферму, а на позначках 141,7 м, 144,3 м та 148,4 м вежі спорудили три горизонтальні технічні майданчики для встановлення технологічного обладнання.
У 1937 р. з Шаболовської вежі почалися перші країни регулярні досвідчені телепередачі. У 1938 р. тут було організовано Московський телецентр.
Після відкриття початку роботи у листопаді 1967 р. телецентру в Останкіно, мовлення з Шаболівки тривало ще 2 місяці.

Під час будівництва вежі сталася трагедія, яка назавжди змінила життя її творця. Обрушилися четверта секція та частково третя. При цьому загинули двоє робітників. Архітектор був засуджений до розстрілу умовно - це був винятковий захід. Вирок так і не було виконано – спочатку його відклали до закінчення будівництва, потім забули. Але Шухов довелося прожити все життя під його гнітом.

Усього тричі, у 1949, 1950 та 1964 pp. було зроблено протикорозійне забарвлення елементів вежі. У 1973 р. вежа була посилена за допомогою зварних елементів, закріплених на куточках болтами до клепаної несучої конструкції, рухомі елементи в основі було наглухо забетоновано. Все це порушило шуховську кінематичну схему конструкції, що самокомпенсується по відношенню до зовнішніх навантажень.

У 1991 р. башту переобладнали під нове тоді FM-мовлення - на вершині змонтували важкий антенний блок. У 2002 р. мовлення було припинено.
У вересні 2015 р. для розвантаження вежі антенний блок було демонтовано. Планується повернутися до варіанта 1922 - траверсі. Усередині вежі змонтували шестигранну піраміду з трубчастих конструкцій і через спеціальні вузли підвісили на неї конструкції вежі.

За минулі десятиліття вежа не фарбувалася і зараз повільно кородує (у сталі 1920-х рр. багато сірки). Різні відомства ніяк не домовляться про те, хто сплатить за ремонт пам'ятника.

Досі жодних робіт на вежі не ведеться.

У наш час Шуховська вежа визнана міжнародними експертами одним із найвищих досягнень інженерного мистецтва. На міжнародній науковій конференції “Heritage at Risk. Збереження архітектури ХХ ст. і Світова спадщина», що пройшла у квітні 2006 р. у Москві за участю понад 160 фахівців із 30 країн світу у своїй декларації назвала Шуховську вежу серед семи архітектурних шедеврів російського авангарду, рекомендованих на включення до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

«РАДІО-ВЕЖА.

У синьову на півтораста метрів,
Звідки видно далекі ріллі,
До хмар, що ганяються вітром.
Зросла радіовежа.

Стискалося кільце блокади,
Коли наші робочі плечі
Піднімали цю громаду
Над Замосквореччям.

Не біда, що вона трохи
Ейфелевої вежі нижче,
Все ж таки хмари, повітряною дорогою
Пробігаючи, їй голову лижуть.

Нашої роботи наполегливої
Що може бути безшабашною!
Коли нас душили за горло,
Ми будували радіовежі».

М. Кузнєцов, 1925 р.

Об'єкт культурної спадщини регіонального значення.

Скромне, за сьогоднішніми мірками приміщення Наркомату зв'язку стало першою ефірною студією. Зображення на екрані в ті роки було ще далеко до сьогоднішньої чіткості, воно дозволяло розрізняти лише контури предметів та силуети людей.

Історія створення

Першу радіовежу на вулиці Шаболівка почали зводити за проектом видатного вченого, винахідника та інженера В. Г. Шухова. Через брак матеріалів будівництво йшло з перервами та затягувалося. Унікальним був процес складання, без використання будівельних риштувань та підйомних кранів. Всі наступні секції збиралися всередині першої та за допомогою блоків та лебідок встановлювалися нагорі.

« Пресів для гнуття кілець немає. Полиць 4 дюйм х 0,5 дюйм немає. Тросів та блоків немає. Дров для робітників немає... У конторі холод, писати дуже важко. Крістільних речей немає... Артель наша розпадається. І. П. Трегубов сповнений обурення на малу винагороду. Він не приховує своєї глузливої ​​зневаги до мене як до лиця, який не вміє наживати і хопити... Неотримання пайка ставить у неможливі умови наші роботи... Верхолази отримують один мільйон на день. Вважаючи на хліб - це 7 фунтів (2,8 кг., - В.Ч.), або менше ніж 25 копійок за роботу на висоті 150 метрів...»- Зазначав у своїх зошитах В. Г. Шухов.

Під час підйому четвертої секції пристрою сталася аварія. Об'ємна частина впала та пошкодила нижні ряди. Інженера та винахідника Шухова за інцидент засудили до розстрілу із відстрочкою до закінчення будівництва. На щастя, вирок був умовний і в результаті було знято. Зведення довелося розпочинати практично з нуля. Майже через два роки монтаж конструкцій закінчили. Менш як за два тижні почалася регулярна трансляція радіопередач з використанням унікальної антеної конструкції.

У Москві не було межі захоплення від інноваційного і неймовірного для тих років винаходу. Надалі на вежі змонтували антени масових радіо та телевізійних станцій.

Незабаром поряд звели дві просторі будівлі, в яких розмістили апаратні, знімальне, технічне обладнання, студію в 100 кв. метрів та передавальні пристрої. На Шухівській вежі розмістили телевізійні антени. Передавачі забезпечували якісний прийом телевізійного сигналу з відривом до 60 км. Так починалася епоха вітчизняного телебачення.

Першою трансляцією із Шуховської телевежі став документальний фільм про відкриття XVIII з'їзду ВКП(б). Наступні передачі показували чотири рази на тиждень три години. Зображення кілець Шуховської вежі у вигляді заставки на екранах телевізорів передбачало початок передач, серед яких був знаменитий «Блакитний Вогник на Шаболівці».

Головною особливістю вежі є сітчаста конструкція, за рахунок якої на споруду припадає найменше вітрове навантаження. Секції є зафіксовані в кільцевих підставах прямі балки, які утворюють гіперболоїди обертання. Всі деталі стуляються заклепками. Наскрізна форма об'єкта має більшу легкість у порівнянні з Ейфелевою вежею, але має не меншу міцність і стійкість.

Непросту перевірку надійності пережила вежа 1941 року. Через несправність київський поштовий літак зачепив крилом трос, розташований у верхній частині, а внизу намотаний на лебідку в бетонному фундаменті. У результаті лебідку вирвало, але вежа зазнала незначних ушкоджень. Експертиза підтвердила, що потреби у ремонті немає. Літак зазнав катастрофи у дворі найближчого житлового будинку.

Перший Московський телецентр на Шаболівці працював до початку Великої Вітчизняної Війни і після реставрації перший у Європі відновив свою роботу у травні 45-го. Вже за два роки обладнання МТЦ перевели на стандарт 625 рядків, а потужність передавача зросла до 15 кВт.

Через 13 років після закінчення війни виникла необхідність перейти на двох програмне телемовлення. Поряд із Шуховською вежею збудували другу – 110 метрову. Вона мала типову структурну форму тих років, подібні встановлювалися у багатьох місцях СРСР. Після 30-ти років експлуатації на масово забудованій території її розібрали за допомогою вертольота типу МІ-10К.

Шухівська вежа ніколи не реставрувалася. Основною причиною аварійного стану конструкції стала корозія. Всі металеві деталі потребують експертизи та антикорозійного захисту.

Шуховська вежа сьогодні

Декілька років тому, під час невдалої спроби встановлення кріпильних болтів для надання міцності, було порушено головний принцип проектування вежі. Рухливу частину забетонували. Через це знизилася її маневреність і засмутилася самокомпенсація від зовнішніх навантажень. Шуховській вежі, для надання первозданного вигляду, стала потрібна серйозна реставрація. Незважаючи на це, вона досі продовжує функціонувати, але тепер як ретранслятор з усілякими передаючими пристроями зв'язку.

У 2003 році Держдума винесла постанову, в якій написано: «Особливо важливим є збереження інженерних споруд, побудованих за проектами Володимира Григоровича Шухова в місті Москві та інших містах Росії, і вжиття для цього необхідних заходів».

Шухівська вежа знаходиться на території із закритим доступом. Туристи можуть милуватися вежею лише з відривом. Також вона є об'єктом підсвічування нічної Москви.

З моменту свого зведення і до наших днів, вежа вважається пам'яткою архітектури та геніальним витвором інженерної думки. Останні кілька років макети вежі прикрашають архітектурні виставки Європи. Конструкції Шухова детально зображуються у багатьох зарубіжних книгах та підручниках з історії архітектури.

Шуховська вежа - струнка, витончена красуня, один з найзатишніших символів Москви. Адреса: м. Москва, вулиця Шаболівка, 37. Ця висотна споруда видно з різних частин міста, а з її верхньої частини відкриваються дивовижні краєвиди столиці.

З історії створення

Ця телевізійна вежа збудована за проектом академіка Володимира Григоровича Шухова у період 1919-1922 років. Проект телевежі на Шаболівці конструктор розробив у 1919 році. Називають її по-різному: Шуховська телевежа, Шаболовськая телевізійна вежа, радіовежа Шухова.

За первісним планом споруда мала бути 350-метровимі перевершити відому на весь світ Ейфелеву вежу. Вона замислювалася в 3 рази легше за французьку конструкцію і повинна була важити 2,2 кілотонни проти 7,3 паризької.

Але через розруху, що панувала після Жовтневої революції у Союзі, довелося знизити завищену планку. Катастрофічно не вистачало сталі для спорудження об'єкта. У процесі будівництва висоту телевежі зменшили до 160 метрів.

Особливості конструкції

Архітектуру будівлі можна з упевненістю назвати сміливою та новаторською. Це гіперболоїдна конструкція у вигляді сталевої сітчастої оболонки.

Гіперболоїд в архітектурі – це особлива лінійна жорстка конструкція. У Шаболовській вежі вона геніально лаконічна. Представлена ​​у вигляді прямих сталевих профілів, що перехрещуються між собою. Ці профілі базуються на міцних основах – кільцях, створюючи чіткий геометричний малюнок – сітку.

На перший погляд ця сітчаста споруда дуже неміцна. Але воно має неоціненну гідність – навантаження вітру на неї зведено до мінімуму. Для будови, виконаної цілком з металевих балок, Шуховська вежа має рекордно низьку вагу.

Простота і практичність відчувається у всьому, деталі не вимагали особливої ​​розробки та являли собою заклепки та профілі.

Особливості будівництва вежі

Шухівську вежу почали будувати 14 березня 1920 року. Проект контролював особисто Ленін. У будівництві брав участь сам конструктор Шухов. Будувалась вежа не так швидко, як хотілося б. Складається вона із 6 секцій, кожна з яких має довжину 25 метрів. Нижню секцію встановлено на бетонному фундаменті діаметром 40 метрів і глибиною 3 метри.

Кожна секція була зібрана внизу, а потім піднімалася на місце за допомогою спеціальних лебідок. Допомагав один координуючий робітник на вершині вежі. Ні будівельних риштувань, ні підйомних кранів у будівництві не використовувалося.

Сітчаста конструкціязабезпечила стійкість до руйнівної сили вітрів, від якої зазвичай страждають висотні споруди. Кріпилися секції за допомогою заклепок. Ажурно-сітчаста конструкція має надзвичайний запас міцності. Без капітального ремонту вона вірою та правдою служила людям 90 років!

Проблеми будівництва

Під час будівництва сталася аварія. Під час підйому четвертої секції третя зламалася. Четверта впала, пошкодивши другу та першу. Для Радянського Союзу насувалась військова небезпека, башта мала забезпечити надійний зв'язок між столицею та регіонами. Плани уряду зривалися, цього радянська влада пробачити не могла.

Інженера Шухова віддали під суд і засудили до розстрілу, на щастя, умовного. Це означало, якщо будівництво не вдасться завершити вчасно, то розстріл з умовного перетвориться на справжній. Сам Володимир Григорович у цей час переживав глибоку особисту драму – в нього одного року вмирають мати і син.

Так з Дамокловим мечем над головою талановитий інженер продовжив роботу і блискуче завершив її. Усього за 2 роки вежа виросла до своєї справжньої величини. Геніальний конструктор поклав основу будівництва спосіб плетіння селянських вербових кошиків.

Башта стала прообразом численних подібних конструкцій не тільки на території Радянського Союзу (створено 9 подібних споруд), але і в Китаї, Японії, Швейцарії.

Надзвичайна міцність

Легкість та простота споруди поєднується з дивовижною міцністю. Про це свідчить один цікавий факт. 1941 року в районі вежі пролітав поштовий літак. Внаслідок несправності він зачепив металевий трос, що звисав з конструкції та закріплений біля її основи.

Башта отримала найпотужніший удар, літак, не витримавши зіткнення, розвалився на шматки в одному із найближчих дворів. Комісія, зібрана виявлення нанесених вежі ушкоджень, таких не виявила. Споруда не постраждала, і ремонту абсолютно не було потреби.

Історія мовлення з Шухівської вежі

Радіопередачі Шуховська вежа почала транслювати відразу після будівництва. Перші телепередачі жителі Москви побачили тільки в 1939 році. Чотири дні на тиждень щасливі власники перших телевізорів – на той час у Москві їх було близько ста – могли насолоджуватися ідеологічними документальними фільмами про партійні з'їзди.

З початком Великої Вітчизняної війни трансляції припинилися. Вежа знову перетворилася на столичний радіопередавач. У рік Перемоги телебачення знову повернулося до Радянського Союзу, а Шуховська телевежа набула статусу національного символу і стала уособленням радянського телебачення.

Цікаво, що під час перших прямих ефірів ведучі не мали права зробити навіть найменшої помилки. Вони вигадали ритуал «на удачу»: з думкою про благополучний ефір обходили вежу навколо і торкалися її балок біля основи.

Трансляції з Шуховської вежі припинено у 2002 році. Територія, де вона знаходиться, вважається закритою. Потрапити на майданчик можна лише після спеціально виданого дозволу. Можна також просто підійти до обгородженої території та помилуватися легендарною конструкцією.

Світова популярність

Слава про Шуховську телевежу поширилася далеко за межами Росії. У багатьох країнах Європи в книгах з історії архітектури описано цю споруду. Міжнародна комісія рекомендувала включити конструкцію до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У 2016 році вежа була включена до список Пам'ятників світової культуриз статусом, що охороняється.

У Мюнхені на виставці, присвяченій найкращим спорудам архітектури, стояв позолочений шестиметровий макет Шухівської вежі.

Сучасний стан вежі

За час свого існування вежа жодного разу не зазнавала повноцінної реставрації. 2003 року було затверджено фонд «Шухівська вежа», який очолив правнук інженера – Володимир Шухов. Фахівці встановили, що вежа перебуває в небезпеці, і у 2009 році ухвалено рішення про реставраційні роботи.